Слід розуміти, що нинішня війна – це не лише і навіть не в першу чергу бойові дії
Росія вкотре підтвердила свою повну недоговороспроможність. Будь-які угоди з нею неодмінно й неминуче будуть порушуватись. Чергове свідчення тому – намір Держдуми ухвалити закон, який забороняє обмін полонених азовців (зокрема, поранених). Ідею підкинув штатний єврей (саме в цьому контексті національність важлива) Держдуми, колишній одесит і нинішній депутат Росстаґу від СРЗП ("Справедливая Россия – Патриоты – За правду) Анатолій Вассерман.
Він висловився в тому дусі, що потрібно законодавчо оформити заборону на "обмін воєнних злочинців – від тих, хто вбивав мирних мешканців, до тих, хто просто прикрасив себе нацистськими татуюваннями".
Спікер Думи В'ячеслав Володін (як і Владислав Сурков у минулому – перший заступник голови Адміністрації Президента РФ) енергійно підтримав ініціативу: "Ви правильно вносите пропозицію. Нацистські злочинці не повинні підлягати обміну. Це воєнні злочинці. І ми повинні зробити все, щоб вони предстали перед судом". Бо ж, "одна з цілей спецоперації на Донбасі й Україні – денацифікація", хоча на відміну від українців, росіяни, мовляв, гуманно поводяться з полоненими.
З огляду на те, як розвивався цей сюжет, заготовка очевидна, і ми маємо справу з черговою інформаційно-психологічною операцією. Таким чином Москва вирішує одразу кілька задач:
✦ Виправдати війну в Україні через наочні докази "денацифікації". Перебити українську єврейську тезу як доказ абсурду звинувачень власною.
✦ Посилити пропагандистські наративи, які дегуманізують українців та пояснюють відчайдушний спротив наших збройних сил фанатизмом ідеологічно заряджених "ультраправих бойовиків".
✦ Перебити героїчний наратив Маріуполя як українських Фермопіл – епічніших за будь-які історичні аналоги.
Посилити позицію в перемовному процесі з Києвом за рахунок шантажу полоненими.
✦ Провести показовий суд у дусі радянських показових процесів над "пособниками нацизма". З обов'язковими спробами обілити своїх військових та перекласти провину за їхні воєнні злочини на підсудних.
✦ Створити умови для обміну лише через обвинувальний вирок і президентське помилування. Тобто – посилити авторитет Путіна.
✦ Розхитати позиції команди Зеленського в українському суспільстві. Тут впадає в око те, що ініціатива Вассермана співпала в часі із заявою про призупинку перемовного процесу. Таким чином, нескладно представити цей сюжет як "угоду про здачу Маріуполя" – і знову почати качати наративи про зрадників та ідіотів в Офісі Президента. Це по факту смислова "вилка": з одного боку — попередня "недостатня" з точки зору суспільства активність ОП у питанні порятунку захисників та мирних мешканців, з іншого – явна "зрада" з нинішньою схемою їх евакуації, попри те, що в нинішніх обставинах кращих опцій, аніж знову покластися на слово підступного ворога, вочевидь, не було.
Я не запропоную вам готових рецептів, як це сприймати й поводитись далі. Просто слід розуміти, що нинішня війна – це не лише і навіть не в першу чергу бойові дії. Насамперед війна в головах, маніпулювання громадською думкою, нав'язування бажаних стереотипів та вкидання потрібних тій чи іншій стороні тез. Це постійне втягування противника в свій інфомаційний порядок денний з метою його деморалізації. Емоційна та некритична реакція на будь-яку інформацію в таких обставинах робить вас жертвою війни. Не ведіться, бо саме на це розраховує ворог. Який знову продемонстрував те, що всі ми давно й так знали. Росія — держава-терорист, і в будь-якій ситуації поводитиметься саме як терорист. Гуманність вона розцінює як вразливість, домовленість — як можливість.
