Україна звернулася до держав-членів Ради Європи та країн G7 з пропозицією заснувати спеціальний трибунал для розслідування воєнних злочинів рф проти українців.Так, після Другої Світової війни було створено Міжнародний військовий трибунал для суду та покарання головних військових злочинів європейських країн ОСІ, більш відомий як «Нюрнберзький процес». За результатами цього процесу нацистських політиків, військових та ідеологів нацизму було засуджено за вторгнення, ведення агресивної війни, злочини проти миру, проти людяності та інші воєнні злочини.
Також відомим є Міжнародний військовий трибунал для Далекого Сходу – так званий Токійський процес. Він проходив над японськими військовими злочинцями у Токіо в період 1946-1948 років за злочини проти миру, порушення звичаїв війни, проти людяності та за вбивства. Серед обвинувачених були колишні прем’єр-міністри, міністри, посли та високопосадовці-військові.
Ще один відомий Міжнародний трибунал — для колишньої Югославії — тривав з 1993 по 2017 роки. Створений він був рішенням Ради безпеки ООН для переслідування осіб, відповідальних за тяжкі порушення міжнародного гуманітарного права (грубе нехтування Женевських конвенцій 1949 року, порушення законів і звичаїв війни, геноцид і злочини проти людяності) на території колишньої Югославії. За час роботи трибуналу засуджено 90 осіб.
Також варто згадати Міжнародний трибунал щодо Руанди, заснований також Радою безпеки ООН у 1994 році. За час існування трибуналу було засуджено понад 90 високопоставлених військових та урядовців, політиків, бізнесменів, а також членів релігійних груп, поліції та навіть керівників засобів масової інформації за геноцид, вчинений на території Руанди або ж злочини, вчинені громадянами Руанди на території сусідніх країн.
Тобто Нюрнберзький та Токійський процеси відбувалися за принципом «переможці судять переможених». А Міжнародні військові трибунали щодо подій в колишній Югославії та Руанді створювалися відповідними рішеннями Ради безпеки ООН.
Зважаючи на це, здається, що створення спеціального військового трибуналу над військовими злочинцями Російської Федерації не є складним завданням, тим більше, що міжнародні партнери України підтримують таке рішення. Фактично, для реалізації такої ідеї необхідно лише затвердити його Статут та Регламент. Здається, що у нашому випадку найліпшим варіантом було б створення трибуналу через Раду безпеки ООН, але Росія досі не виключена з Ради безпеки ООН та має право вето на ухвалення резолюцій.
Крім того, постає питання складу, компетенції та предметної юрисдикції такого суду. І все це має велике значення.
Наприклад, наразі вже існує постійно діючий Міжнародний кримінальний суд, який здійснює розгляд справ щодо злочинів, передбачених Римським Статутом, зокрема: геноциду, злочинів проти людяності та військових злочинів. Прокурор цієї міжнародної судової інстанції вже розпочав розслідування та проводить збір доказів в Україні.
Крім того, позовні вимоги України проти російської федерації вже розглядає Міжнародний суд ООН (мова і про події 2014 року, і про доповнення, зроблені після повномасштабного вторгнення РФ на територію України).
Однак для ефективності розгляду справ та невідворотності покарань винних російських військових злочинців необхідно визначитися із найбільш дієвим існуючим способом здійснення міжнародного правосуддя. Адже винести відповідний вирок щодо російського Волан-де-Морта може й Печерський районний суд м. Києва…
Таким чином, у разі створення Україною спеціального трибуналу над російськими військовими злочинцями, необхідно буде все ж таки врахувати негативну практику застарілої української судової системи та створити нову інституцію з відповідними пріоритетами саме на повноту та швидкість розгляду справ. Такі завдання можуть бути виконані, наприклад, шляхом втілення інноваційних технологій як у процедуру збирання доказової бази, тобто фіксації злочинів, так і у процедуру їх дослідження безпосередньо під час розгляду справ. Корисною також була б співпраця з іноземними службами спеціального призначення, на кшталт МІ-6, Моссаду або ЦРУ, наприклад, для доставлення до залу суду злочинців, які ховаються «в бункері» у небратній державі.
Створений трибунал буде грати історичну роль у міжнародному кримінальному праві, а відтак його склад повинен мати бездоганну репутацію у міжнародній спільності та у жодному разі не викликати упередженість або зацікавленість. Задля цього можна розглянути питання щодо комплектування складу трибуналу незалежними, професійними та найбільш авторитетними міжнародними фахівцями.
Втім, проаналізувавши загалом діяльність міжнародних трибуналів над військовими злочинцями, можна зазначити, що всі вони, тою чи іншою мірою, досягли своєї мети. Проте також варто сказати, що тривалість судових процедур та певна обмеженість компетенції щодо встановлення та затримання злочинців, робить систему міжнародного правосуддя доволі складною та не завжди ефективною.
