Українці поважають своїх полеглих патріотів. Загиблих росіян залишають їх товариші гнити в полях
Розпочавши вторгнення 24 лютого, Володимир Путін не зрозумів української ідентичності та стійкості українського суспільства.
Росія та Україна розпочали незалежність як різні суспільства та розвивалися як дуже різні держави. Росія – вертикальне суспільство, в якому суб'єкти не мають незалежної влади, беззаперечно підкоряються лідерам і не вірять, що мають вплив на керівників, не вимагають від них підзвітності. Російська армія – вертикальна піраміда, в якій у солдатів немає автономії.
Україна – горизонтальне суспільство, в якому громадяни мають незалежні повноваження та очікують підзвітності від правителів. Українська армія, що пройшла навчання в НАТО, не є ієрархічною, оскільки сержантському складу дається гнучкість та автономія в умовах війни.
У Росії понад сто років після революції 1917 року не було народних повстань.
Україна пережила три повстання від 1990 року – Революція на граніті, Помаранчева революція та Євромайдан. Останній підтримували волонтери з народу та охороняли загони самооборони. Вони, у свою чергу, приєдналися до добровольчих батальйонів, щоб підтримати армію проти маріонеток, які ведуть війну під керівництвом Росії на Донбасі.
Росія та Україна зовсім по-різному ставляться до минулого. Путін повторно радінізував Росію та просував культ тирана Сталіна. За останні 30 років в Україні відбувалася десталінізація з невеликим відступом за проросійського президента Віктора Януковича. Після Євромайдану Україна зазнала ретельного процесу декомунізації, аналогічного тому, що раніше відбувся у трьох країнах Балтії і Польщі. Після російського вторгнення 2014 року Україна переживає третій етап деколонізації з усуненням російського впливу.
Російські лідери та народ не в змозі усвідомити ці процеси, через які пройшли українці, оскільки вірять у міф про росіян та українців як про «один народ». Про це не раз стверджував Путін та кремлівські лідери. Єдиний спосіб для них пояснити собі, чому українці не «малороси» – звинуватити західних змовників у «розколі російського народу».
Результатом цього нерозуміння стало вторгнення Росії. Петро Померанцев писав про росіян, «щоб впоратися з приниженням, можна навчитися отримувати від цього задоволення, і стати мазохістом, перш ніж стати садистом щодо інших». Помаранців додає, що «маніпулювання Путіним циклом принижень та агресії є невід'ємною частиною його психологічної хватки над Росією».
Це ясно видно з трьох причин. По-перше, щодо військових злочинів, скоєних Росією в Україні, починаючи від навмисних обстрілів житлових будинків, депортації 2,8 млн. українців до Росії, у тому числі 500 тис. дітей, тортур військовополонених і мирних жителів та позасудових страт. По-друге, російські війська грабували українців, а їхні офіцери заохочували це. По-третє, росіяни грабували через гнів на українців, які мають вищий рівень життя, бо взяли на себе ініціативу створення приватного бізнесу чи поїздок на роботу в ЄС. Російські окупаційні війська з російського Сибіру та Далекого Сходу були приголомшені, виявивши в будинках в українських селах газове опалення, казани, душові кабінки та туалети.
Напередодні вторгнення 1,5 млн українців мали діючий дозвіл на проживання в ЄС, і ще багато українців працювали неофіційно. До цього додаються сотні тисяч українців, які навчаються у Польщі та інших країнах ЄС. Росія ніколи не мала безвізового режиму з Євросоюзом, і кількість росіян, які працюють і навчаються в ЄС, набагато менша.
Демократичний розвиток України, народні повстання, а також десовєтизація та декомунізація породили громадян та окремих осіб, які вважають, що мають незалежну свободу дій, створили велике громадянське суспільство та загальнонаціональний волонтерський рух. Український волонтерський рух є найбільшим у Європі. Громадська організація «Повертайся живим», започаткована у 2014 році, у день вторгнення зібрала 40 млн грн, що вдвічі більше, ніж за весь минулий рік. Цього місяця неурядова організація «Поверися живим» пожертвувала українській армії безпілотник Bayraktar, вартістю $15 млн, який зібрали за рахунок краудфандингу.
Багато українських приватних підприємств перейшли на виробництво техніки для української армії. Українські ІТ-фахівці звернулися до міжнародних колег із проханням створити «Українську кіберармію», яка веде кібервійну проти Росії, та створює засоби зв'язку, глушники для дронів та інше спеціалізоване обладнання для українських військових. У РФ громадянське суспільство придушено, і в країні немає незалежного волонтерського руху.
Українських дітей десятиліттями навчають цивільних обов'язків. На Заході це називається уроками цивільного права. Є безліч прикладів, коли діти діяли самостійно, без батьків, грали на музичних інструментах, грали у шахи та інші види спорту, щоби зібрати гроші для української армії.
Європеїзація та демократизація поєднуються з дотриманням прав людини в Україні. З 1991 року Київ провів шість вільних та справедливих президентських та вісім вільних та справедливих парламентських виборів, з яких лише одні були нечесними у 2004 році. Авторитарна система Росії зростала протягом усього президентського терміну Путіна. З 2020 року, коли конституційні зміни продовжили термін президентства Путіна до 2036 року, а фактично його зробили президентом довічно, РФ стала тоталітарною диктатурою.
Децентралізація в Україні після Євромайдану розширила можливості місцевого самоврядування та громадян. Незважаючи на федерацію, Росія за Путіна стала високоцентралізованою державою.
Повага до прав людини тісно пов'язана з гідністю людського життя. Українці поважають своїх полеглих патріотів, чи то «Небесна сотня», чи солдатів у війні проти Росії, забезпечуючи їхній похорон, записуючи їхні імена для нащадків та поважаючи сиріт. Загиблих росіян в Україні залишають їхні товариші гнити у полях. Кремль побоюється повернення їх останків до Росії через їхню велику кількість.
Президент Володимир Зеленський заявив: «Протягом чотирьох місяців російська держава не надавала своїм громадянам жодної інформації, навіть цензурованої, про втрати окупаційного контингенту. Повна тиша. Нічого не опубліковано, не сказано у численних інтерв'ю та виступах на політичному та військовому рівнях. Однак їх кількість складає вже майже 40 тисяч – саме стільки вбитими втратила російська армія з 24 лютого. Ще десятки тисяч поранені та покалічені. Російська армія дотримується традицій радянської і ставиться до своїх солдатів як до гарматного м'яса».
Українці відчувають, що мають свободу дій і владу. Вони створили стійке суспільство, яке прийняло на себе удар внутрішніх авторитарних лідерів, як Янукович, та іноземних деспотів, як Путін. Росіянам ніколи не дозволяли перетворитися з радянських підданих на російських громадян, і їхній застій проявляється у брехні, що розповсюджується Кремлем, та у злочинній поведінці російської армії в Україні.
