Федеральному канцлеру ФРН не позаздриш. Останнім його однопартійцем, який обіймав цю посаду, був приятель Путіна Герхард Шрьодер, у якого залишилися певні зв'язки і важелі впливу в середовищі соціал-демократів. До того ж сама ця партія неоднорідна, і в її лавах перебуває чимало політиків, висловлювання та вчинки яких дозволяють говорити про них як про симпатиків Росії.
Це і колишній голова партії, голова правління німецько-російського форуму та кавалер російського ордена Дружби Маттіас Платцек, який закликав Захід визнати Крим російським, і неодноразово звинувачувана у зв'язках з міністерством державної безпеки колишньої НДР (відомим за абревіатурою Штазі), активна лобістка «Північного потоку-2», прем'єр-міністр землі Макленбург-Передня Померанія Мануела Швезіг, і чимало інших діячів. Зрештою, лобістом газогону був і відомий у нас за однойменною «формулою» нинішній президент ФРН Франк-Вальтер Штайнмаєр.
Тому звернення лівого крила СДПН під пафосною назвою «Зброя має замовкнути» не повинно дивувати. Ідея «мирних» переговорів між Києвом і Москвою останнім часом лунає, і то не лише в Німеччині, з різних джерел, переважна більшість яких опосередковано чи прямо пов'язана з російськими структурами. Не забуваймо, однак, що у Німеччині потужно лунають і протилежні голоси. Одночасно зі зверненням лівих соціал-демократів пролунав заклик голови комітету Бундестагу в європейських справах Антона Гофрайтера постачати Україні більше важкого озброєння просто зараз. І хоча Антон Гофрайтер представляє в парламенті партію Зелених, чимало впливових соціал-демократів підтримують його позицію.
Як політик Олаф Шольц повинен враховувати обидві тенденції. Водночас не викликає сумніву, що червневий візит до України в товаристві президентів Франції та Румунії і прем'єр-міністра Італії, спільне відвідання місць звірств окупантів справили на федерального канцлера сильне враження.
Нас не повинно бентежити, що днями, поряд із цілком вірно окресленою метою, якою Олаф Шольц вважає територіальну цілісність і суверенітет України, а також «щоб Путін не переміг у війні», пролунала і його теза про те, що «це війна Путіна, а не росіян».
Олаф Шольц помиляється. І треба терпляче пояснити йому його помилку. Звичайно, можна просто сказати, що мирних громадян України вбивав, грабував, гвалтував не особисто Путін. Що переважна більшість росіян підтримала цю війну, як підтримала анексію Криму і частину території Донецької та Луганської областей у 2014, агресію проти Грузії у 2008.
Та ще краще пояснити все федеральному канцлеру на прикладах з історії його власної країни. Після Другої світової війни німецьке суспільство пройшло процес очищення від нацистського минулого, відомий як денацифікація. Засуджені за рішенням Нюрнберзького трибуналу були ватажки режиму, але процес денацифікації зачепив усіх. Це було колективне щеплення, щоб убезпечити німців від чогось подібного у майбутньому.
І ще один важливий аргумент для Олафа Шольца. Є в німецькій мові слово Kollektivschuld – колективна провина. Слово це вживається для означення колективної провини й сорому за злочини, скоєні Німеччиною під час Другої світової війни.
Це відчуття прищеплювалося всьому суспільству. Визначна роль у формулюванні поняття колективної провини належить видатному німецькому філософу Карлові Ясперсу.
Росіяни – всі росіяни – повинні пройти цей процес. Сподіваюсь, федеральний канцлер погодиться з цими аргументами. Гей там, у МЗС та Офісі Президента, ви мене чуєте?
