Десять висновків про битву за Балаклію за документами російського 11-го армійського корпусу: тактика прориву оборони, слабкі та сильні сторони ЗС РФ та ЗСУ
Журналісти «Ройтерз» оприлюднили
розслідування по матеріалах, знайдених у покинутому російському штабі у Балаклії. Аналіз наших успішних дій та дій противника має ключове значення для подальшого планування:
1. Угруповання «Балаклія» складалось з військ 11-го армійського корпусу Балтійського флоту ЗС РФ, який перекинули з Калінінградської області, командував корпусом генерал-майор Іван Попов. У складі військ були частини 7-го мотострілецького полку (з Калінінграду), 9-го полку (з такою назвою в ЗС РФ існує 9-й штурмовий полк морської піхоти за складу 1-го армійського корпусу «ДНР»), 336-та бригада морської піхоти, батальйони резервістів «БАРС».
2. Перший наступ українських військ на фронті Балаклії відбувся 19 липня. Атака була у напрямку села Гракове. Українці взяли передові позиції росіян. Але росіяни зосередили вогонь артилерії, витратили усі запаси боєприпасів. Командувач Західним воєнним округом дав наказ «Граково не сдавать!!!». Момент був критичний для росіян, але українські підрозділи під таким масованим вогнем були змушені відійти. Для посилення ударів противник задіяв ударні гелікоптери. Втрати росіян у бою за Гракове 19 липня: 7 вбитих, 17 зниклих без вісті, 39 поранених, 1 танк, 2 БТР. (Атака на Граково можна розцінювати як лобовий удар по трасі на Балаклію, який, очевидно, очікувався ворогом).
3. Командування групи військ «Балаклія» було занепокоєне українською атакою, і очікувало повторення наступу. Ефективність українських дій росіяни пояснили такими факторами:
а) наявність квадрокоптерів у українців;
б) втрат 3 з 5 наявних безпілотників;
в) вихід з ладу двох з трьох наявних станцій РЕБ по боротьбі з безпілотниками;
г) відсутність квадрокоптерів у російських підрозділів, штаб вимагав і отримав 20-го липня три квадрокоптери Мавік-3, та виділив 15 солдат для підготовки у якості операторів.
Під час усіх боїв у липні-вересні російське командування скаржиться на слабку ситуаційну обізнаність.
4. ФСБ отримала розвідувальну інформацію з України про спрямування у район Балаклії трьох українських ракетних систем HIMARS, з метою ураження одного з штабів та чотирьох складів. Очевидно, ФСБ отримало достовірну інформацію, оскільки 24 липня російський штаб повідомив, що внаслідок ураження ракетами HIMARS загинуло 12 військових 336-ї бригади морської піхоти (імена у соцмережах не повідомляються досі).
5. Після удару на Гракове, російське командування «Балаклія» зробило правильний висновок, що українці будуть готувати новий наступ. Це говорить про те, що противник добре аналізує обстановку. Росіяни оцінювали наступ як невідворотній. Але російське командування не змогло виявити зосередження українських військ для удара на Балаклію 6 вересня, не змогли встановити ні день ні місце удару, українське командування досягло 6 вересня повної тактичної раптовості, хоча стратегічної раптовості не було. Висновок: абсолютної раптовості досягнути неможливо, але тактична раптовість та розсередження зусиль оборони можливі.
6. Починаючи з кінця липня російське командування постійно скаржиться на нестачу боєприпасів для артилерії. Це не означає, що снарядів не було взагалі, це означає, що раніше росіяни могли стріляти без обмежень, а з липня почалось обмеження та нормування витрати боєкомплекту. Нормування витрат снарядів почалось після знищення польових арсеналів ЗС РФ ракетними ударами ЗСУ з кінця червня.
7. Важливим джерелом інформації є перехоплення телефонних розмов українських військових та, скоріше за все, добровольців Іноземного легіону, бо росіяни відмітили у документах, що перехопили розмови про український наступ з США, Естонією, Британією та Нідерландами.
8. Основним засобом РЕБ проти високоточної зброї ЗС РФ є станція «Поле-21», яка подавляє сигнали супутникових навігаційних систем, таких як GPS. 4 серпня російські фахівці прибули до Балаклії для прикриття району оборону засобами РЕБ від ракет HIMARS, але спроби подавити систему управління ракет були безуспішними.
9. Основним фактором зниження боєздатності російських військ російські офіцери назвали тривале та точне вогньове ураження українськими військами протягом серпня, що призвело до майже щоденних втрат у підрозділах. На 30 серпня укомплектованість військ «Балаклії» складало 71%. В тому числі 2-й штурмовий батальйон (очевидно зі складу 9-го штурмового полку морської піхоти) мав всього 49 бійців з 240 за штатом. 9-й батальон резервістів «БАРС» укомплектований на 23% (у статті його називають бригадою, але з підрозділів «БАРС» бригади не утворюються). Важливо відмітити, що основну роль в обороні грали не мобилизовані, а саме кадрові російські війська. Висновок: швидкий наступ вимагає попереднього «розм'якчення» оборони противника.
10. Росіяни тримали Гракове, очікуючи удару по шаблону, як це було 19 липня, але 6 вересня українці вдарили південніше і просто обійшли вузол спротиву, що призвело до втечі росіян з Гракове вже увечері в перший день прориву. За даними Ройтерз, генерал Попов був поранений на початку наступу, а командні пункти та зосередження військ зазнали ударів українських ракет та артилерії. Висновок: успіх наступу обумовлений застосуванням тактики непрямих дій, якісною розвідкою та точністю ураження російських командних пунктів, стрімким проникненням українських військ через слабо захищені ділянки оборони, відсутністю лобових атак на вузли спротиву, а охопленням з флангів, російське командування втратило інформацію, задум та маневр, українське командування захопило ініціативу за рахунок раптовості та високої боєздатності ударних підрозділів.
Вивчення та аналіз дій наших військ та дій противника – ключова запорука перемоги, бо перемога починається з ідеї та розуміння логіки дій в усіх ланках. Хотілося б, щоб і в наступних операціях планування починалось з вивчення як наших невдалих дій, так і наших переконливих успіхів.
