З перехоплених українськими спецслужбами телефонних розмов рашистів-орків зі своїми рідними й близькими світ відкрив для себе ще одну іпостась «загадкової душі» московитів – воістину незбагненну для цивілізованої людини манеру спілкування між представниками «глибинного народу»: усталене, сакралізоване використання брутальної лайки та кримінального жаргону. «Сіла єсть – ума нє нада»? Але ж сили московити насправді не мають жодної: ні воєнної, ні моральної, ні фізичної, ні ідеологічної…
Лінгвісти, психологи, психіатри, історики, ймовірно, можуть пояснити причини цього гидотного явища і чому воно досі, в XXI столітті, не щезло з лексики «глибинного народу». Натомість звернімо увагу на один із характерних виявів «культурного життя» сучасної «матушкі расєї».
Так, на її території вже десять років діє закон «Про захист дітей від інформації, що завдає шкоди їхньому здоров’ю та розвитку». Ряд фольклорних і літературних творів потрапили під заборону до прочитання дітьми різних вікових груп: «Іван-царевич і сірий вовк» (предмет заборони: сцени крадіжки коня, Єлєни Прекрасної та ін.); «Колобок» (предмет заборони: фізичне насильство над Колобком в епізоді поїдання Колобка Лисицею); «Теремок» (предмет заборони: сцена нападу на теремок лисиці, вовка та ведмедя); «Вовк і семеро козенят» (предмет заборони: опис смерті вовка); «Гуси-лебеді» (предмет заборони: опис викрадення дітей лебедями); «Дюймовочка» Г.-Х. Андерсена (Предмет заборони: Насильницьке утримання Дюймовочки мишкою, примушування до вступу в шлюб); «Снігова королева» Г.-Х. Андерсена (предмет заборони: насильницьке утримання Сніговою королевою хлопчика Кая); «Чіполіно» Джанні Родарі (предмет заборони: насильницькі дії варти щодо сім’ї Чиполлоне), «Кіт у чоботях» Шарля Перро (предмет заборони: сцена підступного вбивства Котом чарівника); «Червона Шапочка» Шарля Перро (предмет заборони: сцена вбивства вовка)… А є ще література цілком заборонена для прочитання: «Карлсон, який живе на даху» Астрід Ліндгрен (Підстава для заборони – Ст. 5, п.2.4. Інформація заперечує сімейні цінності і формує неповагу до батьків); «Пригоди Тома Сойєра і Гекльберрі Фінна» Марка Твена (Підстава для заборони – Ст. 5, п.2.2. Інформація здатна викликати у дітей бажання займатися бродяжництвом)…
Воістину «мазґі набєкрєнь». У так званої «російської людини». Ще Іван Тургенєв у листі до «нєістового Віссаріона» звернув увагу на цю генетичну властивість своїх співвітчизників.
Чомусь згадались сучасні юні «чмобіки», підстаркуваті путіни, мєдвєдєви, лаврови, патрушеви… Які книжки вони в дитинстві читали? І чи взагалі читали?.. «Мачіть в сартірє» для них природніше й зрозуміліше? Відтак їх можна «панять і прастіть»?
