Мережею шириться чергова хвиля психологічного терору: мовляв, росіяни можуть завдати масового ракетного удару по Україні на Великдень, адже ця нація відморожена. Так, атака може відбутися на велике свято для християн, а може, як зазначає спікер Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат, і не відбутися, але маємо бути готовими до цього завжди. Бо це справді відморожена нація, чим і пишається. Саме тому напередодні Великодня і, що найважливіше, в очікуванні наступу ЗСУ, росіяни почали наповнювати мережу візуальними підтвердженнями своїх звірств щодо наших оборонців. Найнелюдськіших звірств – катувань та жорстоких страт. На кшталт зафіксованої на відео декапітації, що російські пабліки розігнали вчора ввечері.
Шокуюче відео, яке сповнює невимовної люті до окупантів, схоже, було знято ще влітку минулого року. І офіційні особи та експерти вже дали кілька цілком раціональних пояснень, чому це відео, а також інші кадри обезголовлених українських вояків, з’являються саме зараз. Найпоширеніші дві версії: залякати наших оборонців жахами гіпотетичного полону перед наступом, адже психологічний тиск – це єдине, на що росіяни можуть наразі розраховувати; або ж залякують власне російських військових, аби ті не здавалися в полон через страх перед помстою.
Так чи інакше, але окрім того, що катування та страти є ще одним доказом до дос'є Гаазького трибуналу, це є й інформаційно-психологічна операція. І цілком можливо, що розрахована як на українців, так і на росіян. Втім, крім того, це моторошне нагадування для всього цивілізованого світу: Кремль не відмовився від своїх планів знищення України, а безпосередні виконавці цих планів, не повернуться з безодні саморозлюднення.
Це також нагадування про те, що розрахунок на "мирне співіснування" з терористичною державою та бізнес із нею — це бомба вповільненої дії, яка підриває світ. Відповідно, прихильники business as usual з Росією — спільники терористів. Як-от уряд Віктора Орбана, від імені якого очільник МЗС Угорщини Петер Сійярто вчора у Москві домовився з РФ щодо продовження дії угоди про додаткове постачання газу. Взамін, вочевидь, підриву європейської та трансатлантичної єдності.
Це нагадування для членів Організації Об’єднаних Націй, особливо для тих, хто входить до Радбезу, що вони сидять за одним столом з представниками країни-ізгоя, яка чхати хотіла на міжнародні норми та правила.
Нарешті, це нагадування для наших партнерів, що українські війська, зокрема в Бахмуті, захищають не лише Україну. Та поки вони чекають на обіцяну допомогу під гасла, що регулярно звучать у Західній Європі, "Україна має перемогти" і "Ми з вами, скільки потрібно", деякі урядовці та бізнесмени, зокрема, у Франції, дуже непокояться через те, що не зароблять на виробництві боєприпасів за кошти, виділені Євросоюзом.
Йдеться про 2 млрд євро, виділені Брюсселем з Європейського фонду миру, половина з яких призначена для відшкодування країнам-членам ЄС за боєприпаси з їх складів. Проблема в тому, що виробники ще не встигли компенсувати снаряди, вже надані Україні, тому на складах їх подекуди дуже мало. Та ЄС знайшов рішення: домовлятися з країнами поза межами Євросоюзу і потім їм відшкодовувати ці боєприпаси наданням іншого озброєння зі складів. Проте, за інформацією польської агенції PAP, що посилається на єврочиновника, проти цієї альтернативи виступила Франція через, припускають європейські дипломати, лобіювання французьких зброярів. Адже йдеться про мільярд євро, який могли б заробити їхні підприємства. Як французький ОПК непогано заробляв донедавна, забезпечуючи технологіями країну-агресора. Ними, зокрема, оснащувалась російська бронетехніка, яка відправлялась на завоювання України.
Тож з одного боку, ми маємо очевидну підтримку і допомогу від партнерів. Зокрема і від Франції, яка надала нам і САУ Caesar, і ЗРК Crotale, і багато чого іншого.
А з іншого боку, в цій діжці з медом, як бачимо, є велика хохля дьогтю – в особі збройових компаній, які краще б почекали, коли зможуть виконати замовлення, а не думати про те, що снаряди ЗСУ потрібні ще вчора. Або ж як спроби заробити політичні очки попри потенційну шкоду інтересам європейської спільноти, розбурхуючи її під час війни, коли вона має бути максимально консолідована, давніми наративами про стратегічну автономію ЄС від США. Як то чинить президент Емануель Макрон після візиту до Китаю.
І попри те, що очільнику П’ятої Республіки добре відома вкрай критична позиція, власне, Брюсселя щодо відносин КНР та РФ. Керівництво ЄС, зазначимо, хоч і розуміє, що Пекін може натиснути на Кремль, також розуміє, що з Китаєм треба розмовляти без пестощів. Тиснути, аби він зайняв чіткішу позицію замість беззубого "мирного плану". Мабуть, саме тому голова європейської дипломатії Жозеп Боррель за кілька днів до відвідин КНР раптово отримав позитивний тест на Covid-19, тема з джерелом походження якого, до речі, знов була актуалізована Вашингтоном не так давно. Але, з часом, коли Брюссель напрацює лінію поведінки у діалозі з Пекіном після поїздки Макрона, Боррелю варто захопити із собою до Китаю вищезгадане відео страти. Як й іншим дипломатам, в тому числі і в ООН.
