Вітаємо, традиційні правила життя повернулися. Обираючи, кому доплатити бюджетних грошей, наші військові програли конкуренцію нашим поліцейським. За “найкращим” російським прикладом, де ставка на ментів з росгвардією, славних лицарів швабри та гантелі – головна скрєпа внутрішньої політики путіна.
Минулого тижня прем’єр Денис Шмигаль повідомив начебто благу вість – Кабмін нарешті повернув виплату військовим у 30 тисяч гривень на час воєнного стану. Спойлер – насправді, ні.
Точніше як. Нічого не змінилося. Доплати отримуватимуть лише ті, хто виконує бойові розпорядження, пропорційно часу їхнього виконання. І – сюрприз – поліцейські.
Намагаючись приборкати суспільне збурення скасуванням доплат для наших захисників, прем’єр героїчно відзвітував – уряд унормував питання, і гроші будуть для всіх військовослужбовців.
Тут варто нагадати, що виплати у 30 тисяч були введені майже одразу після початку повномасштабного російського вторгнення. І це було цілком адекватне рішення. Мізерні зарплати, співставні із заробітком вантажника у магазині, жодним чином не підвищували престижу української війська.
Але на початку цього року доплати були скасовані. І чиновники наввипередки почали пояснювати, чому платити 750 євро на місяць нашим захисникам – смертний гріх.
Міністр фінансів Сергій Марченко стверджував, що продовжувати платити ці копійки – “демотивує” військових. А, начебто, коли виплати скасували, одразу у людей з’явилося більше бажання йти на фронт. Так, міністр фінансів вважає, що справа у 30 тисячах.
Але, будучи людиною глибоко тиловою, Марченко вочевидь не в курсі, що солдати не обирають, куди їм йти. Вони діють за наказами командування, яке вирішує, хто піде за бойовим розпорядженням, а хто ні. Це, безумовно, зайві знання для міністра фінансів воюючої країни.
Скасування виплат обурило суспільство. І обурило сильно. Адже всі все насправді розуміють.
Що таке 750 євро на місяць? Це копійки. Але на ці копійки багато хто розраховував, йдучи до війська. Влада ж обіцяла, що за захист країни буде хоч якась винагорода. Вже не кажучи про тих, хто лишав у рази більші зарплати у комерційному секторі і йшов у армію.
Та й взагалі – а скільки має отримувати людина, яка кожен день ризикує своїм життям і здоров’ям? 750 євро – це той мінімум, який хоча б не соромно запропонувати.
Але, грошей не знайшлося. Народ справедливо обурився. Опозиційні депутати підхопили хвилю. Виявляється, знайти 70 мільярдів гривень на рік взагалі не проблема. А саме стільки коштують для державного бюджету доплати військовим.
Особливо це не проблема, якщо заблокувати незаконні схеми на тютюновому та гральному ринках. Навести лад на митниці. Трошки посунутися у дорожньому будівництві. Та що казати, якщо лише телемарафон та російськомовний канал “Freedom” обходяться у 3,5 мільярди. Вже не кажучи про те, що є допомога закордонних партнерів, яку також можна використати.
Власне, це питання, якими має щоденно займатися той самий міністр Марченко, який дупля не ріже, як влаштована армія, але дуже грамотний у “мотиваціях”.
І тут з’являється Шмигаль. І починає розказувати, як уряд відновив справедливість. Але треба було дочекатися тексту урядової постанови. І всі прифігили.
Виявляється, Шмигаль тупо збрехав. Виплати будуть лише для тих, хто має бойові розпорядження, або перебуває у районі бойових дій. І розрахунок буде за часом. Наприклад, якщо бойове розпорядження виконувалося 5 днів – військовий отримає 5 тисяч. Все, нічого не змінилося.
Ніяку “тридцятку для всіх” ніхто й не думав повертати.
Трошки дали поблажку обмежено придатним військовим, виведеним за штат. Які після поранення просто зависли без посади і отримували 700-800 гривень на місяць. Тепер отримуватимуть 20 тисяч. Ну і строковикам додали 6 тисяч. Які взагалі сиділи із зарплатнею 450 гривень.
А от кому пощастило – так це Міністерству внутрішніх справ. Рятувальникам та поліцейським “тридцятку” повернули. І надали МВС повноваження самостійно вирішувати, кому скільки відсипати бюджетних грошей.
Уряд не знайшов грошей для сотень тисяч вояків. Але відсипав “мєнтам”. Класика жанру.
На армію гроші були тоді, коли російські окупанти стояли під Києвом. А після успішного вирішення цього питання Збройними силами України головною надією та опорою лишилася поліція. Загроза тепер, вочевидь, відчувається не з того боку.
Невгамовна корупція, несправедливість і імпотенція влади збурює суспільство. Військові не отримують навіть той мізер, який їм обіцяли. Висновок – терміново відсипати бабла поліції. Їй нас захищати, авжеж.
Найбільше обурює, що це тупа калька дій тих самих окупантів. Кремлівські злочинці точно так само годують своїх мусорів, «даби чєго нє вишло». Путін фінансує у першу чергу свою гидотну росгвардію, яка має його врятувати від іншої наволочі, котра претендує на трон.
Український уряд теж нічого кращого не придумав. Аплодуємо стоячи.
