Президент Володимир Зеленський дав розлоге інтерв’ю Наталії Мосейчук, яке народу показали у телемарафоні.
Однією з центральних ідей є новий законопроект голови держави, яким він пропонує прирівняти корупцію до державної зради у воєнний час. Ця ініціатива буде спрямована на розгляд депутатів.
Що ж, важко собі уявити, щоб Верховна Рада не підтримала настільки популярну тезу.
Більше того, скандали навколо курток-яєць, Колі Тищенка, слуг-корупціонерів та воєнкомів-хабарників вже просто вимагали якоїсь публічної реакції вищого керівництва держави. Адже у суспільства потроху паморочиться голова від масштабів корупції під час війни.
Ну а якщо депутати не підтримають – то горе їм самим. Парламент миттєво буде оголошений джерелом всіх корупційних бід країни.
Політично – безпрограшний хід, питань немає.
Є інше. Ця ініціатива, вочевидь, не лише красивий політичний маневр. Це ще й юридичний маневр, який може дозволити обійти антикорупційну вертикаль, яку так наполегливо будували, в основному, міжнародні партнери України.
За ідеєю, яку з перемінним успіхом просували союзники з 2014 року, корупція в Україні має розслідуватися незалежними органами – НАБУ, САП, НАЗК. Питання їхньої неупередженої роботи, прозорого відбору і так далі – одне з найчутливіших у перемовинах з союзниками. Грубо кажучи, залізти у роботу НАБУ напряму – це нажити собі проблему світового масштабу.
Але наполегливість – сильна сторона чинної влади.
Отже, як свідчать останні матеріали провідних українських видань, була розроблена інша концепція. А саме – під вивіскою прирівнення корупції до держзради, передати розслідування корупційних справ більш як на 24 мільйони гривень до…Служби безпеки України. Адже держзрада – це підслідність СБУ.
СБУ, повністю підконтрольній політикам. На відміну від НАБУ, яке оберігають міжнародні партнери.
Останні, м’яко кажучи, не дуже сприйняли такий нехитрий маневр, та популярно пояснили, що якщо Україні дорога міжнародна підтримка, то цього краще не робити.
Тож з’явилася інша ідея. Не тупо передати справи НАБУ до СБУ, а дозволити останній також розслідувати справи вище тих самих чарівних 24 мільйонів гривень. За держзраду, само собою.
Мовляв, ми ж нічого у НАБУ з його винятковими повноваженнями по корупції не забираємо. Ми просто дозволяємо СБУ також цим займатися.
А в чому прикол? А в тому, що одразу виникнуть паралельні розслідування. І НАБУ, і СБУ почнуть розслідувати одні й ті ж епізоди.
Що тоді робити? Запропоноване рішення вражає специфічною елегантністю. Тоді вирішувати, якому відомству віддавати справу, буде генеральний прокурор Андрій Костін. Ага, той самий. Дочку якого “за…ала” Шотландія.
Давайте вгадаємо, хто виграє у нього змагання за чутливі корупційні справи? Правильно.
Таким чином, всі куртки-яйця Резнікова, взяті за зябра нардепи від правлячої партії і інші достойники перейдуть у теплі руки СБУ. А за статтею про державну зраду справи можна і вдало секретити, наприклад. Відкривається цілий новий світ можливостей.
Світ можливостей, захований за красивими та популярними словосполученнями. Це нагадує красиве тістечко з гранатою всередині. Його дуже хочеться з’їсти, але у процесі відірве голову.
Бо ціною таких маніпуляцій може бути дві речі. Невідворотність покарання хабарників та міжнародна підтримка України. А чи не забагато за яйця одного міністра чи пакет із баблом іншого депутата?
