Людина, яка не займає жодної офіційної посади, вляпала Україну в дипломатичний скандал
Михайло Подоляк, який став медійною знаменитістю завдяки єдиному телемарафону, додумався підсунути "свиню" президенту Володимиру Зеленському якраз під його поїздку до США.
Особа, яка у минулому стрибала по пеньках з Януковичем і була піарником Юри Єнакієвського розповіла на широкий загал про низький інтелект мешканців Індії та Китаю. Це трапилось у той момент, коли весь дипломатичний корпус і сам Зеленський роблять усе для потепління між нами.
Важливе і місце, де була зроблена подібна заява. Подоляк пішов виголошувати непрохані спічі на тему геополітики на канал колишньої медіаменеджерки Віктора Медведчука Наташі Влащенко. Саме ця жінка повертала в інформаційний простір Андрій Портнова та Анатолія Шарія. А незадовго до повномасштабної війни натякала про неважливість НАТО, слабкість США і "зовнішнє управління".
Тому не дивно, що інтерв’ю цього потужного дуету було добре нарізано російською пропагандою і таргетовано на індійські та китайські аудиторії з меседжем, що "чиновник Зеленського вважає недорозвиненими ці народи".
Тож тепер дуже цікаво, як безпосередній керівник Подоляка дивитиметься в очі "кращому другу України" Ріші Сунаку. Або ще одному другу Лео Вардакару — прем’єр-міністру Ірландії. Цікаво, як тепер міністр цифрової трансформації Михайло Федоров вестиме розмови з компаніями Microsoft та Google — топменеджерами яких станом на зараз є особи індійського походження. Врешті — це дуже гарний підгін і безпосередньому працедавцю Подоляка — Андрію Єрмаку, який кілька тижнів потужно піарився на тому, як налагоджує мости з Індією.
До США Зеленський їде аби зустрітися з Джозефом Байденом та для виступу на Генасамблеї ООН. Однак піарник із комори епохи Януковича примудритися заяви, що "ООН то лобістська організація із заробляння грошей на гідну старість людей, які займають керівні посади". Скажімо так, ми добре розуміємо, що таке ООН, але є деякі слова для кухні, а є — для заяв, які розтиражують потім західні ЗМІ.
Для підтримки України нам потрібен кожен майданчик — і трибуна ООН це добре місце, аби нагадати "втомленим від війни", що Україна є і вона бореться.
Ну, а тепер давайте про найголовніше.
Хто цей Подоляк і звідки він взявся? В Офіс президента України він працевлаштувався у 2020 році. Це був момент, коли під крило Єрмака прийшли найбільш специфічні персонажі. Яке було його завдання? "Вирішення кризових ситуацій" та "більш довірливі розмови з журналістським середовищем".
Але дебютував він як спікер інакше.
Михайло Подоляк, наче лев, захищав двері Офісу президента, які трошки розмалювали активісти акції на підтримку Сергія Стерненка. Тоді Подоляк висловив думку, що правоохоронці займуться цим епізодом. А ще обізвав активістів "вандалами, які провокували правоохоронців на насильство".
Аж повіяло 2011 роком, коли Подоляк стрибав по пеньках із Януковичем і питав, як "змусити громадянське суспільство підкорятися законам".
А потім ще журналіст "Обозревателя" видав таку статтю про цю зустріч, де головним був такий меседж:
"Собрались. Немножко обсудили текущую проблематику. Чуть помолчали. Отлично пообедали. Но выводы все-таки придется сделать. Не о качестве президентской кухни с запеченной форелью, семгой или лососем. Скорее о странностях коммуникаций между медиа и властью. Или шире – об отсутствии реальной доверительной атмосферы даже в случае прямого общения первых двух лиц (несколько пафосно) власти".
Цікаво, що в "Обозревателі" Подоляк був редактором тодішнього їхнього журналіста Анатолія Шарія. (Шарій) Тому цілком не виключено, що присутність пропагандистів Шарія на пресконференціях Зеленського у 2020 могла бути дружнім жестом старих друзів.
Подоляк завжди крутився біля old money української політики — в штабах Партії регіонів, довкола Льовочкіна та був піарником Юри Єнакієвського. Він так працював з антикризовими комунікаціями, що наприклад, Юру знає кожен другий українець, як щось страшне.
Вартий уваги ще один бік біографії Подоляка. З 1989 року до 2004 він проживав у Білорусі. І будував та кар’єру білоруського журналіста. В якийсь момент його праця стала приводом до депортації. По праву народження у Подоляка був український паспорт, тому вислали його до України.
Ось як це було:
"В понедельник в 7 утра ко мне домой, где я живу с женой, пришло человек десять офицеров государственной безопасности, еще больше находилось в это время на улице и еще больше сидело в специальных транспортных средствах. Тридцать минут - я бросил какие-то вещи в сумку, и все".
Окрема історія — наявність у Подоляка брата, який проживає в РФ. В інтерв’ю "Главкому" Подоляк сказав таке про брата Володимира.
"Він наразі – вже давно звичайний військовий пенсіонер. Ще за Радянського Союзу туди виїхав. Десь в 1986 чи 1987 році".
Два брати Подоляки справді можуть телефонувати одне одному виключно на свята. Але сам факт наявності у людини, яка відповідає за інформаційну політику президента такої рідні — це фактор ризику. І постійні сумніви, настільки він щирий патріот у своїх діях.
Щобільше, якщо згадати окремі піар-акції — наприклад, "безпекову зустріч із блогерами з інстаграму", то є глибокі сумніви і в професійних навичках.
Саме в той день орденом нагородили працівницю ТРО Дубай Ксюшу Манекен грамотою ГУР МО. В саме той день була зроблена заява, що "слово пацана, війна скінчиться у 2023 році".
Однак це були квіточки, адже нинішні заяви про "США, яке схоже на нерішучого чоловіка", ООН і тупих індусів — несуть загрозу офіційній владі.
Тож Зеленський і Єрмак мають робити висновки з таких радників. Кожен політичний проєкт, де там з'являвся Михайло Подоляк — завершувався великим крахом. Тож треба міняти радника, аби не повторити долю попередників.
