18 січня цього року президент Росії Володимир Путін підписав доволі дивне «розпорядження №21-рп». Складається «Розпорядження» лише з одного речення, а інформаційного «білого» шуму наробило не лише в РФ, але й в далекій Америці дуже багато. При чім – миттєво.
«Визначити федеральне державне унітарне «Підприємство з управління власністю за кордоном» Управління справами президента РФ отримувачем наданої з федерального бюджету субсидії на фінансове забезпечення витрат, пов’язаних зі здійсненням пошуку нерухомого майна Російської Федерації, колишньої Російської імперії, колишнього СРСР, належним оформленням прав РФ щодо наявного федерального нерухомого майна та знайденого нерухомого майна РФ, колишньої Російської імперії, колишнього СРСР та юридичним захистом цього майна».
Ось, власне, і весь текст «розпорядження». Навіть не указу. Втім, за цим довгим складнопідрядним реченням не важно роздивитися абсолютно технологічний вкид кремлівських «стратегів» щодо реалізації ідею «пошуку та повернення» не лише майна та грошей двох імперій – Імперії Романова та Імперії Леніна-Сталіна-Брежнєва, але й певних раніше втрачених (чи проданих?) територій.
Вже за кілька днів після появи «розпорядження», під час прес-конференції у Білому домі 1-го заступника речника Держдепу Веданта Пателя, журналіст азербайджанської агенції Turan Алекс Рауфоглу несподівано запитав, як ставиться Адміністрація американського президента до намагання РФ «повернути Аляску». Хоча в самому «розпорядженні» про Аляску, насправді, – жодного слова. Тоді Ведант Патель перепитав в акредитованого журналіста: «Чи справді Путін таке підписав?». І отримав на це ствердну відповідь. Хоча журналіст фактично блефував. «Він точно не отримає це назад», – прокоментував питання по суті Патель.
Ще дивовижнішою була миттєва відповідь на цю репліку американського чиновника від третього президента Росії, нинішнього керівника партії «Єдіная Россія» Дмитра Медведєва. Того ж дня він написав у себе в Твітері: «За словами представника Держдепу, Росія не отримає назад Аляску, продану США в 19 столітті. Ну от і все. А ми-то чекали, що Аляска з дня на день стане нашою. Тепер війна – невідворотна». Чи то пожартував, чи то написав серйозно неадекватний Дімон.
Утім у самій Росії давнє, напівконспірологічне питання «повернення Аляски» після появи «розпорядження Путіна» отримало нове життя. Тепер його обговорюють не лише маргінали та завсідники московських «рюмочних», але й цілком поважні депутати парламенту чи професори університетів. Вже не кажу про персонажів телевізійних шоу.
«Американці злякалися, що Путін відбере Аляску», – пише одне російське ЗМІ. «Півострів Аляска, як відомо, належав царській Росії до продажу США в 1867 році, що для багатьох американців стало одкровенням», – пише інше. Натомість росіяни, які пам’ятають про «продаж» Аляски з уроків історії, майже всі свято впевнені, що далекий півострів американці не купили за $7,2 млн (11 млн рублів по тому курсу), а лише взяли в оренду, термін якої начебто збіг у 1967-му, ще за часів раннього Брежнєва. Тому, на думку російського плебсу, достатньо лише підписати «розпорядження» про повернення майна СРСР, і тоді на Аляску можна буде «претендувати» цілком легально.
Минулого тижня експерти американського Інституту дослідження війни (ISW)у своєму звіті відзначили, що стратегічна мета «Операції Аляска» – це створення світового хаосу та дестабілізації: «Точні параметри того, що саме є нинішньою чи історичною власністю Росії, невизначені... Кремль може використовувати «захист» свого майна, на яке претендує, в країнах за межами їхніх міжнародно визнаних кордонів, для того, щоб передати механізми «м’якої мили» в пострадянських та суміжних державах, які в підсумку скеровані на внутрішню дестабілізацію», – йдеться у звіті ISW.
Звісно, «Операція Аляска» – це ще й чергова спроба Кремля підняти градус конфлікту з колективним Заходом та поставити сучасну РФ на одну геополітично-економічну площину з загальновизнаним світовим лідером. Мовляв, ми – рівні серед рівні, «Тегеран-43», «Ялта-45», а в потрібний момент «можем повторіть».
Утім мало хто нині пам’ятає, що на момент продажу Аляски Російській імперії 1867-го року «російське населення» величезного за площею півострову (майже три України) становило не більше 800 осіб. 800 осіб!!! При цьому поруч на Алясці проживали понад 40 тис. індіанців-тлінкитів («людей хвиль»), яких росіяни зневажливо називали «колошами». Тлінкити чомусь впевнено не хотіли визнавати себе підданими Російської імперії. Також там було менше 5 тис. алеутів та 2 тис. креолів. Росіяни активно намагалися залучити всіх місцевих до «руського міра» шляхом зведення мережі Російської православної церкви, але приїжджі російські попи та інші московські «місіонери» чомусь не надто користувалися популярністю серед місцевого населення. Все це «місіонерство» коштувало чималих грошей з бюджету імперії.
Імператор Олександр ІІ, який правив тоді Російською імперією, за жорстокі репресії проти народовольців та спосіб страти своїх опонентів, був названий «вішальником». Він та його уряд знали, що на Алясці можуть бути великі поклади золота. Але, як не дивно, саме ця обставина й підштовхнула росіян до продажу цих територій. Адже московити дуже побоювалися, що американські золотошукачі, дізнавшись про масштабні поклади жовтого металу, почнуть у великій кількості проникати на незаселену територію Московської імперії та захоплювати заокеанські землі силою. Тому у Санкт-Петербурзі вирішили взяти за Аляску хоч щось, аби не віддати її потім задарма. Зійшлися на сумі в смішні $7,2 млн.
18 жовтня 1867 року в столиці «російської Аляски» місті Ново-Архангельську (нині – місто Сітка) було спущено російський триколор та урочисто піднято американський смугасто-зірковий національний прапор. Відтоді саме цей день став в США «Днем Аляски».
А вже за в 30 років американські старателі Джордж Кармак, Джим Скукум та Чарлі Довсон знайшли перше золото на джерелі, яке впадало в річку Клондайк. Що стало початком золотої лихоманки, яка охопила північ Канади та всю Аляску. Але це вже – зовсім інша історія, про геть інших людей…
