Білий дім чекає, чим закінчаться доленосні для Німеччини парламентські вибори
Адміністрація Джо Байдена, за даними американської преси, вирішила почекати з санкціями щодо компанії та її гендиректора, відповідальних за будівництво газопроводу "Північний потік-2", пише
Владислав Гірман.
Зокрема, про це 18 травня, посилаючись на двох обізнаних джерел, повідомило видання Axios. Його кореспондент у Вашингтоні Джонатан Свон пише також про те, що Держдепартамент 19 травня, тобто сьогодні, відправить до Конгресу 90-сторінкову доповідь, в якому зазначається, що і компанія-оператор, Nord Stream AG, і її гендиректор, екс-співробітник Штазі, близький до президента РФ, Маттіас Варніг зайняті в подсанкційній діяльності.
Але Держдеп дотримується думки, що від санкцій щодо них поки слід відмовитися, оскільки це відповідає національним інтересам США.
У той же час Axios повідомляє, що в тій же доповіді Держдепу буде наведено перелік компаній та осіб, залучених до російсько-німецького проекту, яких слід покарати санкціями. Що найближчим часом і буде зроблено. За даними Свона, Держдеп санкціонує ряд російських судів.
Цю інформацію підтверджує Politico. І називає число — чотири судна, задіяних в прокладанні трубопроводу, і чотири компанії, з ними афілійованих.
По-друге, також вчора держсекретар Ентоні Блінкен в телефонній розмові з німецьким колегою Хайко Маасом підкреслив, що Сполучені Штати будуть протистояти спробам Росії дестабілізувати колективну безпеку трансатлантичної спільноти, в тому числі за допомогою "СП-2".
Також напередодні, 17 травня, була озвучена спільна позиція США і Данії, яку перед Арктичним самітом відвідав Блінкен, з питання трубопроводу: це загроза Європі.
[size="5"]
Пропагандисти на марші[/size]
Матеріал Axios став справжнім подарунком для Кремля. Підконтрольні йому інформаційні ресурси і "експерти" вже відпрацьовують цю тему. Ключовий же наратив: Байден зрадив Україну.
До речі, по всій видимості, про плани Держдепартаменту на рахунок Nord Stream AG і Варніга в Москві знали заздалегідь.
Чому? Ще до виходу матеріалу Axios вийшло інтерв'ю колишнього радника Путіна Андрія Ілларіонова, якого в січні поточного року звільнили з вашингтонського аналітичного центру "Інститут Катона" після того, як він назвав Дмитру Гордону штурм Капітолію "підпалом Рейхстагу-2021".
У ньому Ілларіонов якраз і просуває тезу навіть не про те, що Білий дім не хоче вводити санкції щодо "Північного потоку-2", а про те, що адміністрація Байдена хоче його добудувати.
Мало того, він також натякає, що з цим як би згоден і український президент Володимир Зеленський, адже під час зустрічі з Блінкеном в Києві він сказав про те, що позиція Києва щодо "СП-2" повністю збігається з позицією Вашингтона.
Таким чином, кремлівська ІПСОА отримала потужне підживлення конкретно на території України, де вчорашню новину і так сприйняли як тотальну "зраду" з боку Джо Байдена.
[size="5"]
Не все так просто[/size]
Але краще не поспішати з висновками. Особливо, коли мова йде про багаторівневу гру і настільки складні матерії, як відносини між двома відверто ворогуючими державами.
Перш за все, слід все ж згадати про те, що крок Держдепу, про який пише Axios, відомство має намір зробити напередодні можливої двосторонньої зустрічі Байдена з Путіним, яку Вашингтон сподівається провести вже в наступному місяці.
Сам факт проведення переговорів — це вже предмет торгу. Байден прагне продемонструвати готовність взяти кермо особисто і спробувати домогтися якихось поступок.
Путін, у свою чергу, підгодовує своє его — его нерукопожатого світового лідера, але перш за все хоче послухати, що ж йому скаже американський колега. Він завжди може дати задній хід.
Відповідно маневр Держдепартаменту схожий на таку поступку, надану авансом. Важливо, щоб зустріч таки відбулася, щоб була картинка. Оскільки дуже складно повірити в те, що Путін, поспілкувавшись з Байденом, раптом відмовиться від "Північного потоку-2" або від своїх планів на Україну.
Значить, зустріч, швидше за все, виявиться безрезультатною в практичній площині. Але не медійній. І значить, що після Вашингтон зможе повернутися до колишньої політики по "СП-2".
Другий момент, який вказує на тимчасовий характер "мораторію" на санкції проти Nord Stream і Варніга — це внутрішньополітична ситуація в Німеччині.
Як відомо, цієї осені німці обиратимуть новий Бундестаг, який, в свою чергу, вибере наступника або спадкоємицю Ангели Меркель, що йде у відставку. Внутрішньополітична обстановка в Німеччині така, що партія Меркель — Християнсько-демократичний союз (ХДС) — може втратити статус головної правлячої сили в країні.
Уже тривалий час перший рядок в соцопитуваннях утримує партія "Союз 90/Зелені", яка виступає проти будівництва "Північного потоку-2". Згідно з дослідженням інституту Forsa, результати якого були наведені Die Welt 4 травня, "Зелені" отримали 28% голосів респондентів, У ХДС — 23%. Далі йдуть: Соціал-демократична партія (14%), яка симпатизує Кремлю, і відверто прокремлівська, ультраправа "Альтернатива для Німеччини" (10%).
Звичайно, можлива перемога "Зелених" на парламентських виборах не гарантує її лідеру Анналене Бербок місце глави уряду, але шанси досить високі. До того ж потрібно враховувати той факт, що всередині самої ХДС думки щодо СП-2 відрізняються. У партії Меркель є критики російсько-німецького проекту. Що гіпотетично може стати умовою для їх спорадичної співпраці з "зеленим" канцлером.
Природно, у Вашингтоні не можуть не враховувати такий сценарій розвитку подій, і повинні будуть скорегувати свою зовнішню політику восени, коли Сполученим Штатам в будь-якому випадку доведеться вибудовувати новий діалог з офіційним Берліном, хто б не став канцлером.
Якщо цей пост займе Бербок... Що ж, у Вашингтона вже є точки дотику з німецькими "Зеленими".
По-перше, це "Північний потік-2", а точніше спільна протидія йому.
По-друге, Байден повернув американську екологічну політику на курс, взятий ще Бараком Обамою. Зараз його адміністрація активно просуває розвиток альтернативної — "чистої" — енергетики. У цій сфері Білий дім і Бербок можуть налагодити тісну співпрацю.
Крім того, нинішня залежність Німеччини від російського газу, а значить і від "Північного потоку-2", обумовлена перехідним періодом в німецькій енергетиці — відмовою від АЕС і вугільних ТЕС при недостатніх можливостях "зелених" технологій. Потужностей останніх поки не вистачає для того, щоб остаточно попрощатися або звести до мінімуму споживання традиційних енергоресурсів.
Правда, сам по собі цей перехідний період в контексті закупівлі газу в РФ все ж є певні проблеми. Оскільки в разі завершення будівництва "Північного потоку-2" є ризик, що розвиток "чистої енергетики" в ФРН загальмується.
Ну, і не будемо забувати про дифузії політичних і комерційних інтересів у керівництва Німеччини, яке наполегливо лобіює посилення енергозалежності від Росії, не дивлячись на те, що це тягне за собою і залежність політичну.
Ось така картина. Поки ж адміністрація Байдена змушена сидіти на геополітичному шпагаті, намагаючись не посилити трансатлантичний розкол і розбіжності з Берліном і водночас не послабити тиск на будівельників "СП-2" і, відповідно, не нарватися на жорстку критику з боку Конгресу, де з приводу необхідності зупинити газпромівський проект панує двопартійна одностайність.
Зараз Байден балансує. Білий дім ризикнув піти на репутаційні втрати, адже і відмова від проходу кораблів у Чорне море, і відмова від введення санкцій проти компанії-оператора СП-2 — все це боляче б'є і по його рейтингу, і по партнерським відносинам з Україною, Польщею, Балтією .
