Неочікувано відверта та недвозначна заява Президента Байдена щодо господаря Кремля, здається, застала Путіна та його прибічників зненацька і приголомшила не лише російську еліту, але і світову спільноту.Московським стратегам та політтехнологам знадобилась майже доба для вироблення хоч якоїсь публічної реакції від Кремля.
З експертної точки зору можна виокремити два виміри цієї реакції - дипломатичний та політичний.
З дипломатичної точки зору Москва зіграла за класичною схемою: відкликання посла для консультацій, запрошення посла США в МЗС Росії для демаршу, реакція МЗС Росії, коментар Кремля і, врешті-решт, самого адресата критики. По іншому Кремль не міг відреагувати, бо ігнорування чи мовчання означало б, що Путін проковтнув образу і виявив слабкість.
З політичної точки зору Путін спочатку обрав іміджеву стратегію в стилі «сам дурак», тим самим засвідчивши як глибоко і боляче його американський візаві зміг вразити його самовпевненість та самозакоханість. Його подальші спроби виправити реакцію і перевести її у вимір знайомий українцям як «стадіон так стадіон» теж засвідують, що росіяни обрали програшну виправдовувальну стратегію, на яку Вашингтону не варто реагувати.
Дійсно, коротка чітка фраза з вуст Байдена прозвучала не інакше як вирок політиці Кремля та його господаря, який чинить міжнародні злочини. У цьому одному слові він висловив не лише персональну оцінку Путіну, але й зміст і характер майбутньої американської політики щодо Росії протягом своєї каденції. Тобто йдеться про те, що агресор не може розраховувати ані на міфічне перезавантаження, ані на умиротворення.
А це сигнал не лише Росії, але й всьому колективному Заходу, в тому числі Євросоюзу. І це важливо, адже вже наступного тижня на засіданні Європейської Ради лідери держав-членів обговорюватимуть подальшу стратегію розвитку відносин ЄС з Росією. Є сподівання, що ця заява стане мотивацією для європейських партнерів, передусім для того, щоб зробити політику щодо Росії чіткою і не піддаватися на спроби окремих столиць чи окремих євробюрократів пом’якшити ставлення до Кремля, відновити співпрацю з Москвою. У цьому контексті багатообіцяючою стала відповідна заява речника Єврокомісії щодо слів Байдена.
Брюссель фактично підтримав позицію глави Білого дому.
Для України заява Байдена є важливою, бо дає можливість використати їх у матеріалах, які Україна передає до міжнародних судових інстанцій в контексті доказів злочинів Кремля на її території, а також бути більш рішучими у діях у рамках мирного врегулювання та реалізації Мінських домовленостей. Позиція Байдена - це знак щодо рішучої відсічі та посилення тиску на агресора на всіх геополітичних фронтах. Позиція України посилилася б, якби на це відреагувала і Банкова. А не маскуватися в окопах з надією «пропетляти». Час визначатися і діяти сміливо та наступально.