Бліц-опитування російськомовних киянПроведене імпровізоване бліц соціологічне опитування з трьох питань серед семи знайомих киян-респондентів (a, b, c, d, e, f, g), котрі поки що ще не визначились остаточно з переходом на українську мову, хоча й добре нею володіють, дало такі результати.
1. Яка основна причина Вашого спілкування російською мовою?a) Немає оточення, яке сприяло б спілкуванню.
b) Відсутність у Києві масової україномовної міської культури. У Львові, Івано-Франківську, Чернівцях вона є. А в Києві потрібно її ще сформувати.
c) У більшості випадків у побуті спілкуюся російською, тому що російською до мене звертаються співрозмовники і персонал закладів (у тому числі й державних) тощо.
d) Бо я виріс у російськомовному середовищі.
e) Соромилася, бо в дитинстві зіткнулася з насмішками щодо української (в дитинстві розмовляла українською), та й в дорослому віці було добре видно ставлення до української, як до мови другого сорту, нікому не потрібної, сільської та ледве не «нацистської». Ну, тобто, якщо ти розмовляєш українською, з тобою точно щось не так.
f) Так уже склалося, що для мене російська мова більш звична і мені легше висловлювати на ній свої думки.
g) Російська – це мова, що насаджувалась роками, ми вчились і звикли нею думати й спілкуватись.
2. Що стримує Вас від переходу на спілкування українською мовою?a) Нічого не стримує, коли є можливість, спілкуюсь українською.
b) Бракує достатньої мотивації і власне відсутність україномовного оточення. А часто не хочеться відрізнятися від загальної маси містян.
c) Відсутність досвіду. Та й ні з ким.
d) Перфекціонізм, я краще розмовляю англійською, ніж українською мовою. У мене, якщо я буду розмовляти українською мовою, буде багато русизмів.
e) Стримували лінощі. Думка, а чому я, нехай краще хтось інший, а я потім колись підтягнусь, щоправда, не знаю коли. А також небажання відчувати найменший дискомфорт, який викликають будь-які зміни.
f) Російськомовне оточення. Мало поки що в Києві української мови. Намагаюся заохочувати й підтримувати бесіди українською.
g) Нічого не заважає – вільно володію російською, українською, трохи польською і англійською. Але для мене незвично спілкуватися українською.
3. За якої б умови Ви б перейшли на спілкування українською мовою?a) Перехід можливий, якби до мене зверталися частіше українською, і на підприємствах вимагали спілкування українською.
b) Якщо разом зі мною перейшли б на українську мову переважна більшість киян. Оскільки дуже важко бути Дон Кіхотом у російськомовному середовищі.
c) Наявність україномовного середовища.
d) Ні за якої.
e) Мене «переконала» добра знайома, коли почала вигадувати, що тут у нас можна побудувати місце для розвитку російської культури. Це було ще на початку війни, тоді такі ідеї упродовж короткого часу були поширені, потім минулося. Це мене так налякало і викликало таку відразу, що лінощі та думки про «хай краще хтось інший, а я потім» пройшли за лічені години. Поступово переходжу на українську у всіх сферах свого життя, вже перейшла відсотків на 80 відсотків.
f) Якщо потрапляю в товариство, де більшість людей розмовляє українською, то за дуже короткий час переходжу виключно на українську мову.
g) Якщо мій співрозмовник наполягає на виключно українській мові.
Необхідно формувати в Києві повноцінне українське середовище
Опитані респонденти чесно відповіли на всі поставленні запитання. Це аналіз того, що відбувається в мовному середовищі української столиці.
І відштовхуючись від цього, можна спробувати вивести формулу: «Без україномовного Києва україномовна Україна неможлива».
Висновок очевидний: не дивлячись на те, що за українську мову тепер не переслідують і не карають, як це було у 60-70 роки минулого століття, в Києві ще не сформувалося повноцінне українське мовне середовище, котре б могло протистояти російськомовній експансії.
Вихід тут лише один: перестати підлаштовуватися під тих, хто нібито погано розуміє українську.
І принципово переходити на українську мову в спілкуванні зі всіма. Формуючи у такий спосіб своє власне персональне мовне середовище.
І розмовляти українською скрізь: в колі друзів, знайомих та родичів, спілкуючись у владних інституціях, транспорті, в супермаркетах і магазинах, у сфері обслуговування, на роботі та навчанні.
Українська мова запанує тоді, коли вона стане привабливою для киян. Це має бути мова освічених і успішних людей, які планують своє життя не на рік чи два, а на десятиліття вперед.
