Голови комітетів з міжнародних відносин з дев'яти парламентів виступили проти угоди США і ФРН по "Північному потоку-2"
Сенатор-демократ Роберт Менендес у травні поточного року, коментуючи відмову адміністрації від санкцій проти Nord Stream AG,
вимагав від Білого дому відповідей на кілька цілком логічних запитань: Чого той чекає від Німеччини? Чи буде Берлін після цієї поступки активніше підтримувати Україну в нормандському форматі? Чи надасть ФРН Києву більше допомоги в боротьбі з Росією? Що адміністрація Байдена зробить для поліпшення відносин з Україною?
Іншими словами, глава сенатського комітету з міжнародних справ хотів отримати від Білого дому чіткі гарантії того, що Україна матиме більше підтримки, якщо вже адміністрація вирішила за її рахунок налагодити відносини з Німеччиною.
А потім, як відомо, Вашингтон відвідала канцлер ФРН Ангела Меркель. Її візит став завершальним етапом в укладенні між країнами двосторонньої угоди по "Північному потоку-2".
І тези зі спільної заяви США і Німеччини явно переконали Менендеса в тому, що ніяких чітких гарантій, на жаль, немає. Є лише декларація намірів, яку Берлін може трактувати як йому заманеться.
В ході багатомісячних переговорів між Вашингтоном і Берліном, як з'ясувалося згодом, останній відкинув пропозицію команди Байдена використовувати проти Росії такий важіль тиску, як припинення поставок російського газу в разі спроби енергетичного шантажу Москвою України та Європи.
Німеччина натомість пообіцяла інвестиції в українську "зелену енергетику" в якості компенсацій, а що стосується дресури режиму Володимира Путіна, то уряд Меркель запропонував Білому дому альтернативу — більш тривалий і складний шлях введення нових санкцій відносно Росії на рівні Європейського Союзу.
Якогось перегляду американо-німецької угоди поки не передбачається.
Як повідомило 2 серпня інформагентство
Bloomberg, посилаючись на джерела, обізнані зі стратегією поводження офіційної влади ФРН, якщо Путін буде використовувати "Північний потік-2" як геополітичну зброю, Берлін не стане зупиняти роботу трубопроводу.
Ставлення уряду ФРН до ПП-2 може змінитися лише в тому випадку, якщо за результатами майбутніх виборів до Бундестагу противники газопроводу, партія "Союз 90/Зелені", завдали б нищівної поразки ХДС/ХСС, соціал-демократам, Вільній демократичній партії — головним конкурентам, які підтримують "Північний потік-2".
Але навіть з високим рейтингом зелених це фантастичний сценарій. Так чи інакше їм доведеться стати частиною коаліції.
Отже, єдиною перешкодою для введення трубопроводу в експлуатацію буде його сертифікація та санкції США проти страховиків.
[size="5"]
Ультиматум[/size]
Розмитість формулювань американо-німецької угоди стала причиною для появи ще однієї спільної заяви.
Але — вже не на сайті Білого дому, а
на сайті Боба Менендеса. І представників Німеччини серед підписантів немає, але є, крім сенатора, представники Великобританії, Ірландії, Латвії, Литви, Польщі, України, Чехії та Естонії.
Всі вони, як і Менендес, є главами комітетів з міжнародних відносин. Від Польщі і Чехії свої автографи під заявою поставили по два голови — від комітетів в обох палатах парламенту.
Представники 9 парламентів виступили з критикою угоди Байдена і Меркель щодо "Північного потоку-2", що є "геополітичним проектом".
За їх словами, ПП-2 посилить вплив Росії на Європу і стане загрозою нацбезпеці ЄС, США, а також України, де в результаті агресії РФ вже загинули 14 тис. людей і продовжують вмирати українські солдати.
У зв'язку з чим підписанти вимагають від Берліна "чіткого зобов'язання знизити залежність від газу, імпортованого з Росії, і перейти на зелену енергію".
Однак однієї надії на те, що Німеччина буде відповідальною стороною в цьому делікатному питанні, недостатньо. І голови комітетів також наполягають на тому, що Європа і США повинні взяти на себе "колективне зобов'язання по збільшенню підтримки потенціалу безпеки і оборони України, щоб запобігти поглибленню поточної кризи безпеки, яку посилюють загрози, створювані "Північним потоком-2".
Що включає в себе і надання Україні ПДЧ в НАТО і перспективи членства в Європейському Союзі.
І вишенька на торті: надалі Байдену, Меркель і її наступнику, натякають автори заяви, всі домовленості, що стосуються ПП-2, спершу слід виносити на суд "трансатлантичної сім'ї" для вивчення через призму протидії російській агресії.
[size="5"]
Бунт на кораблі[/size]
Заява ця говорить про те, що у Джо Байдена вдома виникли серйозні проблеми.
Так, з одного боку, фактично його однопартієць Боб Менендес, як і президент, щільно працює над зміцненням зв'язків всередині трансатлантичного партнерства.
Але відбувається це не так, як хотілося б Білому дому. Якщо адміністрація ставить на ключового гравця в ЄС — Німеччину, то Менендес формує альянс, по суті, проти Німеччини. І показовий демарш впливового сенатора з чималою політичною вагою може стати початком серйозного розколу всередині Демократичної партії перед проміжними виборами.
Її тріумф на виборах 2020 р., за підсумками яких демократи отримали контроль не тільки над Овальним кабінетом, а й обидві палати Конгресу — Палату представників і Сенат, цілком може бути знівельовано вже через два роки.
Республіканцям цілком під силу взяти реванш, оскільки ситуація у США стабілізувалася і американці вже менше стурбовані боротьбою з пандемією. Їм потрібні нові досягнення, які підвищать їх рівень життя.
Таким є дітище Байдена — масштабна інфраструктурна програма вартістю в $1 трлн, затвердження якої конгресменами ніби як зрушило з мертвої точки. Але навряд чи федеральний уряд встигне презентувати її під час виборчої кампанії.
Прояв же Байденом слабкості перед обличчям Путіна, нехай, ймовірно, і є вимушеним елементом відновлення трансатлантичного альянсу, поки є його медійною поразкою. На чому і будуть "їздити" республіканці і частина незадоволених прогресивних демократів.
