У ТК Борислава Берези побачив інформацію, що Грузія жорстко взялася за виконання планів вступу в ЄС і НАТО. Полистав їхні сайти - дійсно так. Не ниють, не ставлять дебільних питань. У них, як і в України, нема ПДЧ НАТО й статусу кандидата в ЄС, але є виставлені вимоги Угоди про Асоціацію, щорічні плани, роз'яснення органів ЄС і НАТО. І вони попередили партнерів, щоб ті моніторили виконання та подвоюють зусилля. Амбітний план - до 2024 року мати такі досягнення, коли б у партнерів не залишилося аргументів для відмови. Прем'єр країни Іраклій Гарібашвілі про це заявив з трибуни ООН. Відмітьте, жодних інфантильних плачів, як у нашої вічної утриманки тьоті Зєлі, а повідомив і поїхав додому працювати.
І мені здається, що у них усе вдасться. Чи приймуть їх у 2024, не впевнений, але заявку офіційно подати зможуть і їхній статус інтеграції офіційно буде підвищений. А в НАТО та ЄС доведеться давати чіткі відповіді: коли і що ще треба зробити, щоб мрія реалізувалася.
Ще один нюанс. У НАТО більш формалізовано, в ЄС зовсім неформально, але Грузію прив'язували в інтеграційному процесі до України. Чув про це не лише від українських, але й від грузинських дипломатів: членство в Альянсі їм світило лише після України. От чомусь так вирішили. То з осені 2019 року цієї перешкоди більше не існує. Зеленського тоді за вуха тягнули на ювілейний саміт НАТО, де, зокрема, мали провести консультації щодо майбутнього членства для України й Грузії. Але наше непорозуміння тоді перед Пуйлом загравало, а з Москви попереджали, щоб не їхав, бо шансу в очі позаглядати можуть і не надати. Тоді навіть президентка пані Саломе їхала в Україну, щоб його переконати й на повідку затягнути до Лондона. А воно, як останній бидляк, їй за день візит скасувало. То на Саміті вже без нас Грузію відділили від України й поставили на вищу позицію. Отаку історію згадуйте, коли ця брехлива інфантильна істота починає в когось допитуватися, чому ми досі не в НАТО...
А Україна? Ми перестали виконувати щорічні плани Україна-НАТО (фактично, аналог ПДЧ) з 2019 року й зараз різко відкочуємося назад. Стосовно ЄС, то вперше після 2014 року нас перестали розглядати, як потенційного члена Євросоюзу. Ключові гравці вперше за всю історію євроінтеграції відкрито заявляють, що вони проти членства України в ЄС і НАТО. Чи все так безнадійно? Ні. Але для початку треба, принаймні, зупинитися, перестати рухатися в протилежний бік, а потім почати правильний розвиток. На жаль, уже навіть не з нульової, а з мінусової точки. Але все можливо. Тільки не при цій деградованій владі.
