В очікуванні анонсованої зустрічі президентів Америки та Росії увага до перемовин держсекретаря США Ентоні Блінкена та міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова у Рейк’явіку була передбаченою. Щоправда, крапок над «і» вона так і не розставила, але вкотре продемонструвала відмінність у баченнях та намірах давніх опонентів. Особливо, з огляду на те, що зустріч та перемовини пройшли та фоні чергового загострення двосторонніх відносин, зокрема і посилення агресивних дій Росії проти України. Оновлений пакет американських санкцій проти Росії, видворення російських дипломатів з Вашингтону, посилення антиросійської риторики та тиску проти Москви стали логічним продовженням таких подій. Згодом Кремль відповів своїми кроками, серед яких і затвердження списку недружніх держав на чолі зі Сполученими Штатами. Тому російсько-американська зустріч такого рівня, яка стала першою за часів президентства Байдена, безумовно була очікуваною. Державний секретар США Ентоні Блінкен і міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров після зустрічі у Рейк’явіку, що стосувалася Арктичної ради, висловили своє бачення та ставлення до перспектив двосторонніх відносин. І це бачення, за традицією, має відмінності.
Ще до початку переговорів у Рейк’явіку позиції Росії та США, відповідно озвучені Лавровим та Блінкеном, мали абсолютно протилежні посили, зокрема і з приводу ситуації довкола російської агресії проти України. Якщо Росія діє агресивно проти нас, наших партнерів і союзників – ми будемо відповідати, – наголосив Блінкен, очевидно маючи на увазі серед партнерів та союзників і Україну. Водночас він підкреслив той факт, що США прагнуть та шукають передбачуваних та стабільних відносин з Росією. Росія і США, на думку Лаврова, повинні співпрацювати за темами, де інтереси двох країн збігаються. Очільник російського зовнішньополітичного відомства серед іншого згадав і про «завали» у відносинах з Вашингтоном та навіть помітив у своєму співрозмовнику «бажання їх ліквідувати». Щоправда, варто згадати, що у створенні «завалів» Росії немає рівних. Тому до численних суперечностей між цими країнами додалися ще й проблеми, пов’язані з будівництвом газопроводу «Північний потік-2» в обхід України, ставленням в Росії до опозиціонера Олексія Навального, звинуваченням Росії у кібератаках та втручаннях у вибори інших демократичних держав. Окрім цього, до переліку варто додати ще й «змагання» за вплив в арктичному регіоні, який Москва намагається не лише «приватизувати», а й мілітаризувати. Блінкенназвав таку діяльність Росії в Арктиці незаконними претензіями та такими, що несумісні з міжнародним правом.
Особливого відтінку зустріч у Рейк’явіку отримала ще й через те, що відбулася невдовзі після повідомлення про те, що США не планують запроваджувати санкції проти компанії, відповідальної за будівництво «Північного потоку-2», аргументуючи таке рішення прихильністю до енергетичної безпеки Європи. Водночас Блінкен вкотре наголосив, що протест США проти цього проекту непохитний і протистояння продовжуватиметься далі, а ця поступка потрібна для того, щоб отримати час для подальших дискусій. Експерти сходяться до думки, що відмова від санкцій по газопроводу пов’язана не російським фактором, а з німецьким, бо відновлення співпраці з Німеччиною є одним з пріоритетів для адміністрації Байдена. Про повну відмову від санкцій, звичайно ж, не йдеться. Гра
Отже, дату особистої зустрічі Байдена і Путіна все ще не озвучено, однак очевидним є те, що наступний період російсько-американських відносин та співпраці може бути непростим та «найхолоднішим» для Путіна за увесь період його президентства, адже головною загрозою для США Байден бачить саме Росію, яка намагається послабити країни Заходу зсередини, підірвати єдність НАТО, ЄС та існуючий світовий правопорядок.
