Заяви українських високопосадовців про ескалацію ситуації на Донбасі і про триваючу війну здивування викликати не мають. Як і попереджали експерти, довго приховувати непрацюючий режим припинення вогню не вдасться. Здивування має викликати мовчання Банкової, адже все і всім давно зрозуміло. Цікаво, чи вистачить мужності Банковій визнати, що «найдовше» припинення вогню не працює (що відомо вже давно) і вже достатньо підігрувати Москві у зменшенні її токсичності?
Показово, що на фоні очевидних викликів президент відправив начальника генштабу на лінію фронту для з’ясування ситуації. Був «змушений» це зробити, адже все ж таки хотілося, щоб ситуація була постійно під контролем.
Якщо вже відкрито говориться про ескалацію ситуації на Донбасі, то буде помилковим обмежуватися виключно військовими засобами. Час задіювати дипломатичні інструменти.
⁃ Президент мав би найперше подзвонити в Берлін та Париж і, по можливості, у Вашингтон, щоб поінформувати партнерів з перших рук про актуальну ситуацію. Це допомогло б українській дипломатії напередодні запланованих Росією пропагандистських заходів до чергової річниці підписання одного з документів мінських домовленостей. Це також додатковий захист для наших військових на передовій - додатковий тиск з боку Європи міг би стримати Москву.
- На фоні активізації теми Північного потоку 2, не останньою тезою мав би бути сигнал, що трубопровід через Україну залишається чи не останнім запобіжником для Москви проти повномасштабної агресії (не має різниці відкритої чи гібридної) проти України. Необхідно застерегти партнерів по обидва боки Атлантики проти чергових “політичних гарантій” на кшталт Будапештського меморандуму.
⁃ Очікувано мав би задіятися і формат дипломатичних радників. Стали б у нагоді як двосторонні контакти, так і тристоронні. Партнери мають бути поінформовані на всіх рівнях про справжню ситуацію і бути озброєними проти російської пропаганди. Це, до речі, також і про довіру між Києвом і дружніми столицями.
Київ мав би також зробити і для себе висновки з візиту Борреля до Москви. «Ляпас» у вигляді видворення трьох європейських дипломатів і теза Лаврова про «невтручання у внутрішні справи на пострадянському просторі і на Балканах» є достатньо промовистими. Москва готова і далі палити мости, окреслюючи зону своїх виключних інтересів.
Хочеться вірити, що нарешті і до президента Зеленського прийшло розуміння - для припинення зовнішньої агресії не достатньо припинити її “в голові”, “просто перестати стріляти” чи “зазирнути в очі Путіну”. Припинити її можна якщо називати ворога ворогом та розбудовувати міжнародну єдність і солідарність з Україною на засадах спільної протидії агресору та справжньої відданості прогресу на шляху реформ.
