Сьогодні дійсно дуже важливий день. І за концентрацією подій на квадратний сантиметр. І за їх контекстом.
По-перше, сьогодні День державного прапора. Навіть якщо десь трапляться чергові конфузи з флагштоками або щось подібне, це не має значення. Видно, що цей офіційне свято потроху набирає вагу і наближається до статусу народного. Прапор популярний серед молоді, а національні кольори – загальновизнаний позитивний символ. А це, власне, і надмета.
По-друге, сьогодні саміт Кримської платформи. І проходити він буде в хорошій атмосфері.
Важлива частина цієї атмосфери – візит патріарха Варфоломія. Високий гість приїхав в п’ятницю, зустрівся з президентом і вже взяв участь у цілій низці великих заходів. Найбільш знакова з них – ветеранський форум. Сам форум пройшов дуже успішно, треба привітати Юлію Лапутіну та її команду. А поява на форумі патріарха разом з президентом – це гранично ясний сигнал, які у нас пріоритети.
Що порадувало. Ідея зірвати візит вже провалилася, а спроби його зіпсувати виглядали (на даний момент, не розслабляємося) настільки жалюгідно і недоречно, що замовники явно застосують заходи впливу до виконавців. І міцно задумаються. Сталося те, про що я писав. Перетворення конфесійного заходу на політичний мітинг з нав’язаним ззовні змістом різко ускладнив мобілізацію учасників. Людям просто незрозуміло і неблизько те, що їм намагаються заштовхнути з Москви.
Контраст для РПЦвУ виходить дуже нехороший. У всіх свято, а їх змушують бігати з якимись дивними транспарантами. Думаю, митрополит Онуфрій та ті, кому дорога саме церква, повинні тверезо оцінити ситуацію і боротися з цією московською пошесть.
По-третє, сама Кримська платформа. Вважаю, співробітників російського МЗС будуть пороти тими ж різками, що і ініціаторів торпедування візиту Варфоломія. Незважаючи на дикий опір з Москви, в саміті візьмуть участь представники 45 країн + Україна. Найсмішніше, що РФ почала загрожувати страшними карами потенційним гостям, коли очікувалась участь приблизно 30 країн. Виходить, що в результаті погроз Кремля рівень представництва і число гостей виросли.
З них 9 президентів, глава Євроради, генсек Ради Європи, прем’єри Швеції, Хорватії, Румунії, Грузії, перші особи парламентів Швейцарії і Чехії, високі представники від Єврокомісії, друга людина в НАТО, півтора десятка міністрів закордонних справ пріоритетних країн від Туреччини до Іспанії, всього Бенілюксу, неочевидній на старті Італії і т.д. Додасть пікантності міністр оборони Великобританії.
Будуть представлені всі країни ЄС і НАТО. По суті, це саме статусний і представницький захід в Україні за всі 30 років.
Іноді звучать питання – а заради чого? Який результат всього цього? Справа в тому, що сам по собі такий форум – це вже величезний результат. Але все основне буде після нього. З одного боку, навіть ті країни, які не приїхали, побачать рівень підтримки. Їм буде не так страшно в майбутньому. З іншого, після хорошого заходу буде легше працювати на неформальному рівні, щоб потім домагатися формальних результатів.
Приклад. Вчора КПВВ «Чонгар» відвідала президент Естонії і глава сенату Чехії. Це перший візит подібного рівня на кордон з окупованим Кримом. Максимальна візуалізація теми. Відповідно, є шанс підвищити рівень уваги до проблеми Криму до перших осіб. Раз відвідала президент Естонії, значить, відвідають й інші президенти. Трохи легше тримати лінію щодо невизнання, трохи простіше підсвічувати порушників санкцій.
Чарівного ефекту до завтрашнього ранку саміт не принесе. Але після нього буде простіше утримувати Крим в міжнародному порядку денному. І потихеньку закручувати гайки. Більше витрат для Росії, складніше просувати антиукраїнську порядку.
Я не буду заглиблюватися в змістовні речі, які збираються обговорювати. Крім заходу за участю перших осіб буде ще 4 тематичних панелі. Для зацікавлених – будуть трансляції. Поки найбільш показовий, на мій погляд – це наочна демонстрація, що Росія в питанні Криму знаходиться в ізоляції.
Захоплення Криму грубо і публічно відмовився визнавати навіть Лукашенко. Єдина міжнародна офіційна особа, яку висувають публіці в якості «міжнародної підтримки» «російського Криму» – це посол Нікарагуа в РФ. Краще б нікого не пред’являли …
Тобто, ми маємо наочне підтвердження: Росія розвивала два антиукраїнських сюжети (зрив візиту патріарха і зрив платформи), вкладала великі зусилля і в обох випадках зазнала нищівної поразки.
Це бачимо не тільки ми. Це бачать усі.
