А давайте перескочимо через гучну назву (хоча назва там також трохи пришелепкувата) і перейдемо до реального зеленського закону, який так гучно називають в вірнопідданих медіа та лизоблюдських групах «Законом про боротьбу з олігархами». Я вже колись доволі розлого аналізував цей документ про фейкову «боротьбу» проти призначених персонально Зеленським осіб із таким статусом. Оскільки закон дійсно «трошки по дебільному написаний», можна було б посміятися й забути. Але ми вже маємо приклад, коли ця злобна потворка прийшла на один брифінг, призначила трьох невинних людей «убивцями» Павла Шеремета, а наслідки всім відомі… Відповіді, як протистояти цьому правовому свавіллю, очікуватиму від політичних лідерів, а моя справа, як аналітика, аргументувати, пояснювати, переконувати в правильних оцінках на противаги емоційним, популістським і маніпулятивним заявам від влади. Щоб не було аж надто довгих полотнищ і не затягувати час, в міру написання, опублікую цей опис частинами. Тут блок №1. Трошки передісторії.
Зеленський вирішив імітувати боротьбу з олігархами коротеньким проектом на 13 сторінок. З них лише 8 – це сам проект, а решта – прикінцеві положення із змінами в інші закони для узгодження з цим словоблудієм. У законі нема ні чітких правових визначень, ні адекватної юридичної структури. Він суперечить численним статтям Конституції. Що особливо кидається в очі, законопроект якийсь ніби підрізаний, обскубаний. Так ніби розігнався весь світ налякати, а потім вийшов отакий собі «Пук» і лише повітря трохи зіпсував. Це відчуття не даремне. Бо насправді десь у надрах даніловського РНБО спершу написали щось цілком інше. Данілова я пригадую ще з часів його перебування в «Яблуці» Бродського, як людину доволі малограмотну, поверхову й нерозважливу. Через це Бродський вирішив його зрештою позбутися. Ця особа, яка навіть ПДЧ розшифровує, як «Постійно діюче членство», доручив написання не більш інтелектуальним особам за себе. Їм поставили завдання: повністю заблокувати й усунути із суспільного життя персональних ворогів та конкурентів Зеленського. Найперше, Порошенка. Але закон підганяли й під інших конкурентів та власників непідконтрольних медіа. Там набір, який підсунули авторам, був широчезний: від Юрія Бойка і до Константина Живаго чи Томаша Фіали. Натомість, вимагалося вивести з-під удару папіків Зеленського, найперше, Ахметова, Коломойського, Пінчука.
З того, що знаю, найняті автори завдання повністю провалили. Ні, закон вони написали страшний і драконівський. Щось на зразок сталінського «поражєнія в правах», тільки хіба «на урановиє руднікі» не відправляли. Але усі ці заходи жорстко били по папіках, вивести їх з-під удару не вдалося. Крім того, в тексті були абсолютно прямі протиставлення нормам Конституції в дуже чітких формах. Закон попав до ОПи та просочився до аналітичних служб декого з олігархів. Там виник скандал. Зеленському пояснили, що після такого закону грошей більше не дадуть, а теплу ванну замінять на ванну з кислотою (один африканський диктаторчик зумів відчути всі «радсті» такої переміни). Закон забракували за всіма параметрами. Й доручили переписати, прибравши неприйнятні для папіків санкції, в тому числі й примусове вилучення медіа, арешти активів, повну заборону балотуватися, волюнтаристське визначення нічим не обмеженого кола «пов’язаних осіб» та ще багато іншої цілковито антиконституційної маячні. А час від Зеленського підпирав, Бубочка стукотів ніжками й бився в істериці, тому писати щось нове не стали, а вирішили просто порізати закон і залишити лише уривки з попереднього. Його обсяг скоротився в 2 (чув версію й про 3) рази. Ні антиконституційності, ні маразму при цьому набагато не поменшало, але олігархи погодилися, що з таким текстом їм «вєсьма обідно і нєпріятно, но на бабло ето нє вліяєт». Для Зеленського, правда, неприємною несподіванкою стало те, що проти ненависного Порошенка, окрім репутаційних атак та створення режиму ізоляції від чиновництва, закон жодної шкоди не несе. Навіть відібрати обидва телеканали не можна. І балотуватися він запросто зможе. І все інше… Але його заспокоїли, що ще щось нове напишуть, а там уже такеее буде…
Тож відкриваємо сам законопроект.
Уже сама назва викликає тривогу щодо розумового стану авторів та особи, яка це подала за своїм підписом: «Про запобігання загрозам національній безпеці, пов'язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну або політичну вагу в суспільному житті (олігархів)». Бубочка хоче боротися з особами, які мають значну економічну АБО політичну вагу в суспільному житті». Завдяки цьому «або» в назві, яка є базовим визначенням і в преамбулі та далі по тексту закладено принцип, що олігархом може бути й людина без бізнесу та грошей, але з політичним впливом на суспільне життя. Назвати вам таку людину? Ну, наприклад, Ліна Костенко. Чи вона є загальнонаціональним авторитетом, який впливає на політичну позицію дуже багатьох громадян і політиків? Безумовно. Значить, згідно Зеленського, вона – олігарх. Це класичний софізм від цілковитої безграмотності авторів цієї мазанини. І не треба мені казати, що далі є стаття, в якій розшифровують поняття олігарха. Тут подано вже остаточне визначення, а далі в законі є інше. І ці два цілком чіткі визначення суперечать одне одному. При таких юридичних ляпах студенту ставлять двійку, а в нас такий маразм має шанс стати законом великої європейської країни…
Далі в преамбулі написано, що мета закону – це застосування заходів та впливів на таких осіб. Стоп! Ви не кажете, що ці люди є злочинцями, що вони свою впливовість використовують проти України, але будете проти них застосовувати засоби і впливи? На якій основі та за що? Для того, щоб не могли ці особи чинити вплив, мати конфлікт інтересів, маніпулювати тощо? А презумпція невинуватості??? Далі Зеленський наводить якраз усі ті негативні речі, завдяки яким його папіки-олігархи саме його ж і зробили президентом. Закон має вводити заходи й санкції проти осіб, які коять ці негативні речі, а не маютьб потенційну можливість їх скоїти, але цього не роблять. А з конфліктом інтересів тут узагалі ляп. Бо конфлікт інтересів чітко описаний у нашому законодавстві. І головним порушником цієї норми скрізь і всюди є сам Зеленський та його поплічники. А тут вони пробують використати термін у неправовому, публіцистичному значенні, чого не можна робити в законах. І ще – в законопроекті якраз і нема жодного пункту, який насправді був би спрямований на запобігання тим негативним явищам олігархії, які згадані в преамбулі.
Далі йде цілковито неграмотно прописана стаття 1. Визначення термінів. Хоча, не неграмотно, а дуже цілеспрямовано. Бо вже першим абзацом Зеленський виводить себе й своє корумповане оточення, як і більшість бізнесу своїх папків із під дії цього закону. Це стосується терміну «бенефіціар». Саме слово, яке не так давно мало хто й знав, для більшості українців видається аж надто схожим на прозвище найодіознішого олігарха й політичного татуся й бізнес-партнера Зеленського Ігоря Коломойського, якого звично прозивають – Бєня. І якось за суттю для нього підходить. Але суть цього терміну пов’язана з розшуком кінцевих власників прихованого бізнесу. Бо там, де все задекларовано згідно українського законодавства, бенефіціарів нема, є засновники й власники чи акціонери. А бенефіціар – це вигодонабувач від схем і власності, які напряму не видні. Саме через масову офшоризацію цей термін і появився. Бо сказати, що такий то олігарх є власником белізької компанії, яка проводить мільярдні оборудки в Україні, ми не можемо. Там же власник – учитель йоги з маленького латиноамериканського містечка. А от бенефіціар, за нашими здогадами чи якимись бухгалтерськими документами – це наш недорогенький олігарх. Але нічого подібного в ззеленому проекті нема. Там умисно підмінено поняття акціонера й бенефіціара, а офшорні юрисдикції, через які працюють реальні олігархи, повністю вилучені. Це підле шахрайство й обман з метою вивести з-під норм закону себе, своє оточення та наближених олігархів. А ще це прецеднт для розмивання основ нашого антиофшорного законодавства, бо створюється умисна конкуренція визначення цього терміну.
Далі більшість термінів стосуються ЗМІ. Дещо безграмотно, дещо з відсилочними нормами на чинні закони. Така насиченість у цій сфері залишилася від того часу, коли першим проектом прописували способи фактичної конфіскації та перепродажу телеканалів і ніших ЗМІ. Ті антиконституційні норми довелося викинути, але залишки сміття залишилися вздовж масиву законопроекту.
Також у цій статті легалізується інститут смотрящіх, який розвинувся при Януковичі й зараз активно відроджується Зеленським. Це так звані контролери. Їх визначення абсолютно не відповідає юридичній мові та термінології та дає змогу свавільно застосовувати цей ярлик до ворожих і уникати стосовно дружніх ЗМІ та бізнесів. Ви тільки прочитайте цю словесну полову:
«Контролер – особа, яка володіє можливістю здійснювати вирішальний вплив на управління або діяльність засобу масової інформації безпосередньо або через інших осіб шляхом реалізації прав бенефіціара, або незалежно від статусу бенефіціара здійснювати такий вплив на основі договору чи будь-яким іншим чином».
Ви щось зрозуміли? Я лише те, що Порошенка точно назвуть, як не власником, то контролером ряду опозиційних ЗМІ, а Ахметов, Пінчук і Коломойський точно такими не виявляться. Міг би навести приклад словесної казуїстики з цього приводу, але незабаром ми це й так почуємо від задолизів Зеленського.
Ще один термін "кінцевий бенефіціарний власник (контролер)" тут відсилають до іншого закону, яким слуги торік жорстко розмили законодавство про боротьбу з відмиванням грошей… І посилання некоректне, бо терміну «контролер» вони визначення дають якраз у цьому законі, то як же тоді відсилати до закону, де такого терміну нема? Знову елемент законодавчого хаосу.
На цьому першу статтю ми пройшли. Вона безглузда й неграмотна від першої й до состанньої стрічки, а ще спекулятивна якраз на користь наближених реальних олігархів. А підбір термінів частково дублюється й суперечить іншим законом, частково є вкрай епізодичним. Але продовження визначення термінів якрмось чином іде й у наступних статтях. Що поробиш – юристи над цим проектом узагалі не працювали. Бачу стиль сценаристів 95 кварталу.
Давайте я ще добавлю тут оцінку критеріїв визначення особи олігархом. Це абсолютно неграмотні, неправові й дуже спекулятивні тези, які залишилися з того часу, як у минулому тексті пробували зробити Порошенка олігархом, а Ахметова, Коломойського чи Пінчука ні. Зараз, попри деякі корективи, саме цей підхід збережено. Ми ж розуміємо, що олігарх – це той, хто контролює владу, ресурси країни, використовує свої впливи та монопольне становище, щоб багатіти саме через використання владних впливів і ресурсів країни, а ще він розвиває корупцію саме з метою ухвалення потрібних йому владних рішень та безкарного ухилення від оподаткування. Класичною олігархічною фракцією й партією є лише Слуги Зеленського, бо в умовах діяльності моновлади, всі інші політичні сили повністю усунуті від впливу на прийняття рішень. Навіть Ахметов є олігархом у нинішніх умовах не через те, що має якусь групку підконтрольних депутатів у Раді, а тому, що завдяки корумпованості Зеленського і його оточення контролює уряд та частину фракції Слуг. Олігарх – це завжди зловживання монопольним становищем, близькість до влади, використання ресурсів країни, корупція. Але нічого цього ви в законопроекті Зеленського не знайдете. Бо саме таких людей йому потрібно вивести з-під удару й постатратися не називати олігархами, адже: «Да нє усохнєт рука дающєго».
А хто в нього олігарх? Він має відповідати трьом з чотирьох принципів:
1. 1) бере участь у політичному житті;
2) має значний вплив на засоби масової інформації;
3) є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) суб'єкта господарювання, який на день введення в дію цього Закону є суб'єктом природних монополій або займає монопольне (домінуюче) становище на загальнодержавному товарному ринку відповідно до Закону України "Про захист економічної конкуренції" та протягом одного року поспіль підтримує або посилює це становище;
4) підтверджена вартість активів особи (та осіб, бенефіціаром яких вона є) перевищує один мільйон прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року.
Отже. До реального олігарха стосунок має виключно третій пункт. Він абсолютно неграмотно й не всеохоплююче виписаний, але так – це дійсно частина з невід’ємних ознак олігарха. А тепер увага. Пунктів має бути 3. І якщо ви на основі розмитих позицій законопроекту докажете, що Ахметов не має стосунку до п.1, то він не є олігархом. А як ви прив’яжете за тими термінами, які тут є, його до участі в політичному житті. Він, як фізична особа (саме таке трактування використовує проект), вже давно напряму політикою не займається, а його інтереси відстоюють кілька позафракційних, які формально зараз із ним не пов’язані, та кілька десятків слуг Зеленського й частина уряду на чолі з прем’єром. Хоча формально вони є штиками Зеленського, а не Ахметова. І на чию користь буде рішення РНБО? А якщо для балансу його таки оголосять олігархом, то він миттєво подасть до суду й цілком законно виграє, бо цей закон саме під такий результат і написаний. Те саме із пунктом про «значний вплив на ЗМІ. Це ми знаємо, що Ахметову належиь телеканал та ряд видань. А для РНБО їх власники живуть і процвітають на Кіпрі й ні українською, ні російською не володіють, зате дають уроки з тенісу або тримають невелику юридичну компанію. Саме так і скажуть в РНБО. І вже в справжніх олігархів із трьох необхідних є лише два пункти.
Та сама історія із рядом аграрних олігархів, як ті ж Веревський чи Бахматюк. У них будуть лише два останні пункти з чотирьох. Чи варто нагадувати, що Веревський приховано контролює групу «Довіра», яка активно й майже завжди підголосовує слугам. Але цього офіційно ніхто не підтвердить. А свого ЗМІ в нього, здається, й справді нема, бо навіщо? І Бахматюк (найбільший землевласник в Україні), який зараз переховується від НАБУ за кордоном, має якийсь вплив на Зеленського. Його ж заступника на пів року поставили міністром економіки, торгівлі й аграрної політики. Але цього до справи не прив’яжеш. І головний латифундист для Зеленського – не олігарх!
Третій пункт (у більш правовому й розширеному формулюванні) мав би взагалі бути єдиним і цілком достатнім пунктом для оглошення людини олігархом, але він нейтралізується виправдальним аспектом з двох іншоих пунктів. «Але ж це цілковите шахрайство», - скажете ви. Так, це і є шахрайство. А чого ви очікували, обираючи шахрая, офшорного мільйонера, російського шоумена, прихвостня олігархів президентом своєї країни? Це класичний приклад шахрайства.
Зате особи, в яких нема обставин пункту третього (без якого людина апріорі не може бути олігархом, але будуть підігнані під 3 інші, виявляться олігархами! От, наприклад, Порошенка чи Фіала чи купа дрібніших регіональних політично активних бізнесменів. Бо саме задля такого шахер-махеру цей закон і писався. Усі справжні олігархи гарантовано при активному сприянню РНБО можуть бути виведені з цього статусу, а не олігархи під нього заведені. Для цього й фінансову межу поставили не олігархічну , а десь на верхній межі середнього бізнесу при переході до крупного – 80 мільйонів доларів. Це для простого громадянина видається чимось дуже великим, але як сукупна вартість усіх активів – це не надто потужний і стабільний, часто навіть збитковий бізнесмен, а не олігарх. Завдяки цій маніпулятивній нормі до числа олігархів запишуть і дрібніших ворогів Зеленського, як того ж Філатова в Дніпрі чи Кличка в Києві. Не віриться? Та запросто ж!
До речі. В законі спеціально записано, як рахувати вартість активів. Згідно визначення бенефіціара та всіх його активів із статті 1 цього закону. А бенефіціар там виписаний так, щоб уникнути зарахування офшорної власності. Тому деякі реальні олігархи зможуть, як фізичні особи, засвітити навіть меншу за 80 млн. доларів суму. Але це якраз ті олігархи, які ховають свій бізнес у офшорах від оподаткування за «кінцевими власниками» - лижними інструкторами та тренерами з йоги. Ті, хто хоч і мають офшорну юрисдикцію, але чітко виписують свою власність на бізнес та платять податки, будуть записані бенефіціарами й підпадуть під цю категорію визначення «олігархів». Отаке шахрайство на користь не просто олігархів, а олігархів-казнокрадів, що лише грабують країну й нічого не повертають. Як це схоже на всю діяльність Зеленського.
«Бере участь у політичному житті»; «Має значний вплив на засоби масової інформації». А це що за юридичні терміни? Це публіцистика. Під них підігнати чи з-під них вивести можна дуже багатьох. Навіть при уточненнях наступних статей закону. Розшифровці присвячені дві наступні дуже маніпулятивні статті. Отже, щоб стати олігархом, номінант має бути в списку посадових осіб, виписаних статею 3. Для наших цілей найважливіша позиція – народний депутат. Адже ми знаємо, що проект писали саме проти Порошенка.
Далі є ще кілька пунктів, які для одних розширюють можливість потрапити в цей список, а для інших створюють страхування від ярлика олігарха. Ось вони:
- є пов'язаною особою з особою, зазначеною у пункті 1 частини першої цієї статті, та/або
- обіймає посаду у керівних органах політичної партії, та/або
- фінансувала діяльність політичної партії, політичну агітацію або проведення мітингів чи демонстрацій з політичними вимогами.
Найперше, ці пункти є абсолютно агнтиконституційними, бо кожна особа, не залежно від фінансового стану, має право на політичну діяльність. Певні обставни, пов’язані з олігархічними впливами настають лише у випадку приналежності бізнесмена до влади. Тому навіть нардеп з опозиційної фракції не може за визначенням бути олігархом. Але Зеленський тут скопіював позицію стосовно олігархів у свого кумира Путіна. Той провладний бізнес олігархами не вважає, а таврує, як олігархів лише опозиційних бізнесменів, які підтримують акції протесту тощо.
Пункт про пов’язану особу не має правової основи, тому може використорвуватися (або умисно не використовуватися) на розсуд Данілова й Зеленського. Участь в керівництві партії до олігархії має стосунок на нуль цілих нуль десятих. Стосунок може мати лише влада, а не політична активність, якої так ненавидить та боїться Зеленський. А останній пункт – він же особливо підлий і розмитий. Але тут і вилізло власне нутро Зеленського, який не переносить критики й громадської активності та політичних акцій. Він, як і свого часу Путін, мріє змусити бізнес не підтримувати політичні та протестні акції. Його та його слуг можна. При таких розмитих нормах РНБО підтримку владної партії точно не розгледить, а опозиційну діяльність – зась! І зверніть увагу, в законі щодо інших пунктів виписано норму в сучасному стані, а останній пункт у минулому. Тобто, можна цим маніпулювати в який захочеш спосіб і підсікати навіть тих бізнесменів, які вже відійшли від політики, але колись підтримували опозицію чи чужу для тебе владу.
От тільки, знову ж, відсутність юридичних норм та термінології робить застосування цієї статті маніпулятивним і вибірковим. А ще зовсім не заторкує справжніх олігархів. Адже вони самі не фінансують політичні партії чи акції. Ні, гроші дають, але самі, як фізичні особи, не фінансують. Замість них ці гроші на рахунки вносять тисячі людей, які навіть не здогадуються, що від їхнього імені на партійний рахунок внесли якусь суму. Маємо єдиного відомого українця, який особисто фінансував свою президентську й партійну кампанію – це Порошенко. Ні Ахметов, ні Коломойський, ні Пінчук, ні Фірташ саме , як фізичні особи, цього не робили. А мільйони доларів ішли від них чорним налом до прихованих партійних кас та в конвертах до кишень слуг Зеленського. Але закон цього не помічає.
Далі йдуть ще кілька маніпулятивних статей із визначенням базових термінів. Але я їх розгляну вже в наступному дописі. Хоча аналізувати цей апофеоз маразму та абсурду – річ втомлива й невдячна.
Якщо чесно, то мені вже остогидло реферувати весь цей маразм від Зеленського й Данілова (випускника сільськогосподарського технікуму, який, як і нинішній Ківа раптом за рік став кандидатом наук). Але спробую вже якось завершити. Ви й самі можете глянути на це творчєство на сайті Ради. Я під першим дописом спробував розмістити посилання на його текст, але там чомусь видає помилку. Тому, хто хоче глянути на цей маразм, можете загуглити щось на зразок «Закон про олігархів текст» і відкрити в рубриці «Проект закону».
А я тим часом переходжу до наступної статті. Вона ще належить до умовного блоку визначення термінів. Усі статті цього блоку та введені ним терміни є неправовими, чисто описовими й можуть застосовуватися в довільному ручному режимі.Щодо «значного впливу на засоби масової інформації». Це цілковите знущання над правом і законотворчими нормами. Такі описові терміни взагалі не можуть використовуватися в законодавстві. Там і інші принципи законотворчої практики потоптані. Але в статті знову продовжується суб’єктивний підхід.
Про бенефіціара засобу масової інформації. Найперше, це антиконституційно. Далі, ми вже розбирали поняття вигодонабувача в розумінні Зеленського. То я вас потішу: Ахметов не є бенефіціаром своїх каналів, так само, як Коломойському не належить його медіахолдинг, а Пінчуку медіагрупа його імені. Бо за цими каналами стоять офшори з розмитими власниками, а закон не бачить прихованої офшорної власності й трактує лише ту, яка безпосередньо створена та підпорядкована фізичній особі-олігарху. Єдиними такими власниками серед людей, яких Зеленський прагне затаврувати олігархами є Порошенко й Фіала. Може ще пару дрібніших.
Пункт про «контролера» засобу масової інформації навіть коментувати не буду. Написав про це раніше при визначенні термінів. Це визначення абсолютно неправове, а тому може застосовуватися в ручному режимі й цілком суб’єктивно. Як ви прив’яжете олігарха, який реально контролює плюси, Україну 24 чи ІСТВ до юридичної особи-телекомпанії? Тим, що всі і так про це знають? Що канал грає під скрипку олігарха в його інтересах та переповнений його «джинсою»? Це не аргументи. Можна причепитися, коли офіційні керівники займають певні позиції в холдингах олігарха. Там щось подібне зустрічається, але в реальних олігархів є вдосталь часу виправити такі помилки, тому контролерство скоро втратить для них юридичну силу. Ще один пункт стосується взагалі анекдотичної процедури передачі (продажу) ЗМІ пов’язаній особі та особі з небездоганною репутацією. Зараз не буду влазити глибоко в цю тему. Їй присвячено окрему статтю проекту. Колись пізніше може прореферую. Зараз лише підсумую, що тут абсолютно неправові норми, які також суперечать Конституції. Й дають змогу в ручному режимі визнавати або ні приналежність особи до критеріїв цього закону. Для шахраїв, які ховають свій бізнес, у тому числі й медіа, в офшорах, РНБО зможе спокійно винести виправдання й не побачити їхніх медіахолдингів. А для опонентів, які хочуть чи мусять, але відкрито утримують свій медіа-бізнес, буде ще один пункт для зарахування їх до олігархів.
Тому ще один висновок, що закон писався для ддвох цілей: затаврувати відкритий і чесний бізнес та посприяти шахраям, які ховаються за офшорами. Чисто олігархічний підхід. І ці персонажі ще щось про боротьбу з олігархами розказують…
А чим же цей закон загрожує отим призначеним Зеленським олігархам? Напишу про це вже напевно завтра. А зараз чітко й кортко – окрім репутаційних втрат – нічим. Абсолютно.
