Відносини між Києвом і Вашингтоном у ближчій перспективі будуть продовжувати залишатися в тіні набутих проблем. Токсичність нікуди не зникатиме і, не виключено, що з наближенням проміжних виборчих перегонів в США набуватиме нового звучання.
5- Контакти найвищого рівня ⁃ Шанси на візит президента США в Україну на запрошення Зеленського дорівнюють нулю (хотів би помилитися).
⁃ Причиною цього є не тільки і не стільки завантаженість Дж.Байдена внутрішньоамериканським порядком денним, вирішенням глобальних пріоритетів та пандемією коронавірусу, що значно обмежує подорожі глави Білого дому.
⁃ Серед важливих причин є й відсутність відчутного прогресу в реформах в Україні, передусім у питанні боротьби з корупцією і протидії олігархам та російським агентам, що не сприяє позитивному клімату для такого візиту.
⁃ Ще однією перепоною є продовження розслідування українським правосуддям сумнозвісних плівок Байден-Порошенко та причетність окремих представників владних структур до токсичної справи Джуліані.
⁃ Відразу зауважу: від американської сторони ми не почуємо жодних докорів чи тим більше звернень. Але ці справи продовжуватимуть бути чорною міткою для атмосфери довіри у стосунках, передусім на рівні лідерів країн.
⁃ Рівною мірою марно сподіватися й на досить бажаний візит президента Зеленського до Білого дому. За нинішніх умов максимум, на що може розраховувати українська влада, це на двосторонню зустріч з президентом США на території однієї з центральноєвропейських країн у рамках європейського турне Дж.Байдена у червні поточного року.
⁃ Причому така зустріч може відбутися до запланованого американсько-російського саміту, що відповідатиме запевненням Блінкена про дотримання принципу «нічого про Україну без України».
6- Євроатлантичний трек ⁃ Це буде одним з ключових викликів для Києва у відносинах з Вашингтоном.
⁃ Як не прикро констатувати, але Вашингтон у ближчій перспективі не буде в авангарді підтримки надання Україні Плану дій щодо членства в НАТО і навіть більше, використовуватиме цей інструмент у торзі з Кремлем, аби його переконати бути більш конструктивним у міжнародних справах.
⁃ Ритуальних заклинань з Банкової про “питання ПДЧ буде обговорюватися” під час найближчого саміту Альянсу тут замало.
⁃ Українській владі треба готувати комунікаційну стратегію з метою роз’яснення причин відсутності позитивного рішення щодо отримання ПДЧ, як мінімум, протягом поточного року.
7- Оборонна співпраця ⁃ Досить непоганими виглядають перспективи оборонної та безпекової підтримки України з боку США.
⁃ Дива не відбудеться – таких високотехнологічних систем як Петріот, Київ поки не отримає.
⁃ Проте, шанси на отримання нових видів летальної зброї та найважливіше – американських технологій, підвищення та інтенсифікація рівня військових навчань на території України є досить високими.
⁃ Все це може бути юридично оформлено у двосторонній оборонній (безпековій) угоді, укладення якої є цілком реалістичним до кінця поточного року.
І наостанок, для когось цей прогноз виглядає занадто оптимістичним, для інших може здатися песимістичним. Але це є цілком реалістичний сценарій розвитку і поглиблення двостороннього діалогу між Україною та США за умови, якщо офіс на Банковій зможе вміло дешифрувати тональність дипломатичних сигналів під час візиту держсекретаря та дослуховуватиметься до корисних порад наших ключових партнерів.
Важливе значення матиме й ефективна і креативна робота Посла України в США, яка має стати двигуном стратегічного партнерства і зміцнення двопартійної американської підтриміки.
Чого не варто робити, то самовтішатися відсутністю різкої публічної критики. Далі діалог між нашими країнами проходитиме перевірку не словами і обіцянками, а конкретними діями й результатами.
