Сьогодні Верховна Рада викликала на співбесіду кандидатів на заповнення вакантних посад у КСУ за парламентською квотою. Напевно усі вони пройшли якісь попередній відбір і тепер депутати визначатимуться, хто з кандидатів спроможний влити нове вино у старі міхи найвпливовішого суду країни.От тільки всі формальні конкурси призвели до добору точно не найдостоніших. Як я вчора вже писав, абсолютна більшість кандидатів геть невідома суспільству. В юридичних журналах не знайдеш їхніх статей на актуальні конституційні теми. Більшість з них поняття не має про глобальні чи європейські тренди в сучасному конституціоналізмі. Хоча припускаю, що більшість претендентів розумні, порядні та освічені правники.
Але для суду, який має повноваження ставити крапку у таких суспільно-вибухових питаннях як земельна реформа, мовний закон, антикорупційна політика, а на обрії - (особливий) статус Донбаса та амністія бойовиків, бути розумним, порядним та освіченим замало. Потрібно мати неабияку життєву мудрість, інтелектуальну глибину та політичну зваженість.
Саме тому український добір суддів КСУ так контрастує з американським. Я вже писав, що українське суспільство напевно більше знає про новообрану суддю Верховногот суду США Емі Баррет, аніж про всіх кандидатів, які сьогодні проходять співбесіду у ВР. Але це тільки один приклад.
Головний конкурент Трампа на республіканських праймеріз у 2016 році сенатор Теді Круз стверджує, що вакансія, яка відкрилась у Верховному суді зі смертю судді Антоніна Скаліа в лютому 2016 року, "стала центральним, напевно вирішальним, питанням у президентських перегонах. Для багатьох американців і для мене [тобто сенатора Круза] особисто це стало головним аргументом голосувати за Трампа, а не за Хіларі Клінтон" (цитата з нового бестселлера Теда Круза "One Vote Away").
Ба більше, частина республіканського істеблішменту чотири роки тому публічно підтримала Трампа у боротьбі за Білий дім тільки після того, як він пообіцяв призначити суддів ВС виключно з переліку з 21 кандидата, який він узгодив з провідними республіканцями і зафіксував свою обіцянку на письмі.
Трамп (що загалом йому не дуже властиво) в цьому конкретному випадку дотримав свого слова. Всі три судді ВС США, які йому пощастило призначити, були з цього списку. Ба більше, вже кілька років тому, коли Трамп призначав Бретта Кавано наступником судді Антоніна Кеннеді, він зазначив, що залишив суддю Баррет на випадок, якщо під час його каденції відійде у кращий світ суддя Гінзбург (що й трапилось зовсім нещодавно).
Отже, добір суддів ВС США стоїть в центрі політичного процесу, їх призначення настільки важливе, що іноді стає одним з центральних питань президентських перегонів, кандидати на посаду є зрілими особами з чітким науковим та публічним "рекордом", суспільство та ЗМІ активно (іноді роками) дебатують їхні недоліки та переваги, і що важливіше – прогнеозує їхню правовову позицію з топових для американського суспільства питань...
А що в Україні. Після того, як КСУ своїм рішенням спровокував політичний землетрус, а президент публічно заявив, що такі дії можуть призвести до кровопролиття, ВР вирішує провести співбесіду з особами, більшість з яких невідома навіть вельми обмеженому колу українських конституціоналістів, не кажу вже про якись їхній конституційний доробок, відомий за межами України.
Яке їхало, таке й здибало, кажуть в народі. Тільки не дивуйтесь, якщо ці "достойні, освічені та розумні" наступного разу таки підірвуть рештки стабільності у нашему зболеному та знервованому суспільстві – і в народі виникне критичний запит на прості рішення в стилі матроса Железняка...
