8 грудня 1991 року в Біловезькій пущі було підписано угоду, яка констатувала розпад Радянського Союзу. Однак спершу зустріч очільників Росії, Білорусі та України мала проводитися в Мінську, та плани змінилися без попередження. 
Перший керівник президентської служби протоколу Георгій Чернявський в інтерв'ю «Главкому» розповів у деталях, як 33 роки тому завершилося існування СРСР.
За словами Чернявського, 7 грудня 1991 року українська делегація прилетіла до Мінську, а звідти – до «Віскулі», закритої урядової бази відпочинку в Біловезькій пущі. Саме там вранці відбулося підписання угоди.
Крім Кравчука, у Біловезькій пущі був ще Вітольд Фокін, тодішній голова Ради міністрів. Від Росії – президент Борис Єльцин та віцепрем’єр уряду Геннадій Бурбуліс. Білорусь представляв Станіслав Шушкевич, голова Верховної Ради, і прем’єр-міністр В’ячеслав Кебич. Чернявський пригадує, що ще нібито мусив бути Нурсултан Назарбаєв, лідер Казахстану, але з якихось причин він в останній момент не приїхав.
Як тільки політики приїхали до «Віскулі» та узгодили деякі документи – керівників повезли на полювання. Чернявський зауважує, що це було цілковитою несподіванкою.
«Ніхто ні про що не попереджав. Прилетіли в резиденцію в Біловезькій пущі, перевдяглися – і поїхали на полювання. Очевидно, це було спонтанне рішення. Цілковита несподіванка», – наголосив перший керівник служби протоколу.
За його словами, першочергово та офіційно, це був візит на запрошення Шушкевича. «Але справді візит був цілком неплановий, за два-три дні зорганізувалися і поїхали. Але про те, що побуваємо у Віскулях і Леонід Макарович буде на полювані, – цього ми не знали», – підкреслив дипломат.
Чернявський пригадав історію, пов'язану із полюванням, на яке пішов того вечора Леонід Кравчук.
«Пригадую, в машині, де їхали ми з Мельником (Олександр Мельник, помічник президента Кравчука, – ред.) і хтось із хлопців з охорони, було страшенно холодно, обігрівач не працював. Кравчук з Фокіним пішли на мисливську «вишку», а ми з Мельником лишилися в автівці. Поки вони полювали – а це тривало години дві, – ми так намерзлися! Це ж грудень, морози тріщали, а я був у тонких черевиках», – розповів екскерівник служби протоколу.
На питання, чи був також на полюванні й Борис Єльцин, дипломат відповів, що достеменно не знає, так як того вечора бачив його у резиденції.
«Чи був він на полюванні, не знаю. Я бачив його ввечері у резиденції, він уже був у «доброму настрої», – пригадав Чернявський.
За його словами, безпосередньо перемовини у розширеному складі почалися наступного дня й тривали приблизно дві години. Після чого почали складати остаточний документ.
«Коли керівники пішли, лишилися Бурубуліс, я і Олександр Мельник, помічник Леоніда Макаровича, і ми доопрацьовували текст. І я свої «п’ять копійок» вставив, коли Бурбуліс вписав, що Горбачов не справився з координацією союзних республік», – акцентував увагу дипломат.
Тоді угода зайняла дві сторінки. Чернявський наголосив, що під час роботи з нею тривожності не було, однак були суперечки навколо формулювань у самому тексті. Все тому що російська сторона приїхала уже з готовим текстом, але він був занадто радикальним, пояснив дипломат, тому довелося вносити правки.
Журналісти пригадали, що за кілька років Шушкевич, а також радники Єльцина заявляли, що біловезькі домовленості є результатом експромту, і насправді лідери збиралися обговорювати економічні питання, зокрема, постачання газу. Однак Чернявський не погодився з цим.
«Не знаю, що вони заявляли. Леонід Макарович летів у Білорусь з твердим наміром зафіксувати документально те, що відбулося в реальності, – розвал Радянського Союзу. У цьому, власне, була суть документу», – наголосив дипломат.
Екскерівник служби протоколу також пригадав, що текст угоди набирали на друкарській машинці, а правки вносили власноруч. Відповідно, згодом передруковували. «От якби була чернетка, щоб пригадати, хто які правки вносив... Але вона не збереглася. А, може, й збереглася десь у Кремлі», - зауважив Чернявський.
Дипломат не пригадує, чи вносила правки білоруська сторона. Лише години за дві вдалося погодити остаточний текст, після чого Шушкевич подзвонив Михайлові Горбачову в Москву, підсумував Чернявський. Він також зауважив, що копія Біловезького договору досі зберігається у його особистому кабінеті.
Георгій Володимирович Чернявський (народився 1946 року) – керівник служби державного протоколу за часів президентства Леоніда Кравчука, Леоніда Кучми та Віктора Ющенка.
Ще школярем відвідував курси англійської мови при Будинку вчителя в Києві, тому досить легко вступив на факультет романо-германської філології Київського університету ім. Шевченка. Спеціальність – референт-перекладач з англійської та французької мов. Крім того, володіє італійською мовою.
З середини 1970-х років працював на різних посадах в Українському товаристві дружби і культурного зв'язку із зарубіжними країнами. У 1986 році перейшов на роботу в секретаріат Верховної Ради УРСР, очолював сектор міжнародних зв’язків, супроводжував у закордонних відрядженнях голову парламенту радянської України Валентину Шевченко, а в 1990-1991 рр. – її наступника Леоніда Кравчука.
З лютого 1992 року очолив новостворену службу державного протоколу. З 2002 по 2005 роки мав статус радника президента, при Кучмі та Ющенку.
У 2005 –2012 роках був Надзвичайним і повноважним послом України в Італії. З 2012 року на пенсії.
