Бандитське угруповання Зеленського проробляє тему відновлення водопостачання до окупованого Криму і пуску дніпровської води на півострів.Про це заявляють експерти
“Європейського інституту”.Так, у своєму інтерв’ю виданню “Телеграф” спікер української делегації в Тристоронній контактній групі, радник керівника Офісу президента України Олексій Арестович сказав, що українська влада може змінити свою позицію щодо відновлення поставок води в Крим при “дуже серйозних поступках” з боку Росії – “виконання Мінських угод, виведення військ з Донбасу, повернення ОРДЛО на умовах України”. Тобто, про деокупацію Криму як умову відновлення водопостачання не йдеться.
Варто зауважити, що у серпні 2020 року про це ж саме говорив і керівник Арестовича по ТКГ Леонід Кравчук: “Але ми говоримо, що там живуть українці. Якщо раптом трапиться якась гуманітарна катастрофа, пов’язана з водою, то людям воду можна дати”.
Фактично, тема скасування водної блокади в Крим педалюється командою Зеленського і “Слугою народу” планомірно, зондування громадської думки здійснюється в середньому кожних 2-3 місяці.
Так, у 2019 році відновлення поставок дніпровської води в Крим допускав один з ключових членів “Слуги народу” Данило Гетманцев.
31 січня 2020 року був оприлюднений відеокоментар (саме відео було записане 17 жовня 2019 року) голови бюджетного комітету Верховної Ради, депутата ві “СН” Юрія Арістова, в якому він розповів про ідею продавати воду до анексованого Росією Криму воду.
11 лютого 2020 року керівник фракції “СН” у Верховній Раді Д.Арахамія передбачав можливість обміну поступок Росії у питанні Донбасу на поставки води в Крим: “Якщо дати воду в Крим, але мати велику перевагу у переговорах по Донбасу – моя особиста позиція, я буду вважати це достатнім компромісом. Я на таке б пішов, бо в Криму водою будуть користуватись громадяни України”.
Пізніше 13 лютого 2020 року інший депутат від “СН” Ю. Камельчук зробив аналогічну заяву: “Це довгострокова помилка тих людей, які говорять, що “а давайте ми зараз не будемо поставляти воду”. Мені незрозуміло: це що, Крим, який ми хочемо повернути, де, в тому числі, живуть українці, Крим, де є родючі землі, ми хочемо висушити? Якщо ми так будемо думати, то років через 5-10 і самі не захочемо цю пустелю».
6 березня 2020 року про можливість подачі води в Крим заявив прем’єр-міністр Шмигаль: “Питання подавання води в окупований Крим — це не питання торгівлі з окупантом, це не питання якогось бізнесу, це питання гуманітарної відповідальності перед людьми, які вживуть в Криму. Неподача туди води призведе до гуманітарної катастрофи… Там живуть українці, ми не перекриємо воду для українців”.
Як бачимо, мотиви різні: 1) треба подати воду в Крим, бо там живуть українці; 2) треба подати воду в Крим, бо українська (окупована) земля перетвориться в пустелю; 3) треба подати воду в Крим, щоб отримати поступки по Донбасу; 4) треба подати воду в Крим, щоб там не було гуманітарної катастрофи. Але результат один: команда Зеленського намагається полегшити російським окупантам визискуваня Криму.
Порошенко у 2014-2019 роках змусив Росію дорого платити за окупацію Криму. Крім витрат на “бюджетну сферу”, пенсії (а це не менше 3 млрд дол. в рік), Україна примусила Росію до реалізації низки витратних інфраструктурних проєктів.
Так, за найскромнішими підрахунками вартість будівництва потужностей “енергомосту” в Крим з Кубані(Україна до окупації постачала 79,13% електроенергії) склала близько 1,7 млрд дол. США.
Кримський міст через Керченську протоку є одним з найдорожчих у світі, його вартість оцінюється близько в 4 млрд дол. США.
Окупаційна влада не змогла забезпечити водою окуповану територію. Використання свердловин і підземних вод ситуацію вже не рятує через падіння якості води – засоленості, мінералізації. Російські проєкти забезпечення питною водою, зокрема, реконструкція Міжгорного водосховища, на який передбачають виділити 25 млрд рублів, вирішує на перспективу до 2025 року проблему подачі питної води лише для Сімферополя, частини Севастополя, Євпаторії, Сак (50 млн кубометрів), у той час на с/г полив необхідно 1 млрд кубометрів.
А окупанти витрачають воду не на людей, а на військові бази. У результаті площі поливу скоротилися на 90%. Адже водний баланс Криму на 85-87% формувався за рахунок дніпровської води, 70% дніпровської води йшло на потреби сільського господарства.
Україна у 2014-2019 роках переживала дуже складні процеси – окупацію українських територій, війну, сотні тисяч біженців, розбалансування бюджету, але за всі 5 років президентства Порошенка жоден чиновник, жоден депутат парламентської більшості не дозволив би собі припустити полегшити Росії питання окупації Криму. При Зеленському це толерується на найвищому рівні.
