Україна проводить велику роботу на міжнародному рівні з метою доведення злочинів Російської Федерації, починаючи від військової агресії й завершуючи геноцидом українського народу. Після того, як наша держава матиме всі докази й підрахує збитки, вона вимагатиме від країни-агресії виплати репарацій. 
Про це
в інтерв'ю «Укрінформу» повідомив голова парламенту Руслан Стефанчук.
Спікер Верховної Ради пояснив, що зараз дуже важливо підрахувати всі збитки, які завдані Україні з боку Росії.
«Існують безліч методик визначення цих збитків. Вони вже переведені у факт фіксацій окремих речей. Наскільки мені відомо, кожна особа у застосунку «Дія» може повідомити про пошкоджену або знищену нерухомість внаслідок військової агресії Російської Федерації», – зауважив він.
Після цього буде пораховано суму, чек війни має бути пред’явлений Росії з вимогою сплати. Також народні депутати ухвалили багато звернень до інших країн про задоволення інтересів України щодо виплати репарацій з майна, яке було арештовано у громадян РФ.
«Будемо і надалі вимагати, щоб із цього майна було покрито збитки, завдані Україні Російською Федерацією», – сказав Стефанчук.
Українська влада передбачила й ситуацію, за якої країна-агресор відмовиться платити репарації. За словами спікера парламенту, Україна має майно Росії й, якщо буде ухвалено загальне рішення, рішення Міжнародного кримінального суду, то згода не знадобиться.
«Майно просто буде арештовано, реалізовано і з нього будуть покриті всі збитки Україні», – пояснив він.
Що таке репарації та як їх виплачують
Репарація – повне або часткове відшкодування державою, що розпочала агресивну війну, збитків, заподіяних державі, що зазнала нападу.
Коли агресор отримує відсіч та програє, тим чи іншим чином, йому доведеться платити за завдану шкоду країні-переможниці та:
■ відбудовувати промисловість;
■ відновлювати інфраструктуру;
■ платити матеріальну компенсацію постраждалому населенню;
■ компенсувати втрачену вигоду.
Право на відшкодування завданої шкоди є встановленою міжнародною нормою права, що закріплена в міжнародних договорах і є звичайною практикою.
