Директор Євразійського центру імені Патрічіу при Атлантичній раді США, посол США в Україні (2003-2006 рр) Джон Гербст вважає, що угода Джо Байдена з Німеччиною щодо проєкту «Північний потік-2» є невдачею на багатьох рівнях.«Перебираючи владу, адміністрація успадкувала вигідну позицію. Незважаючи на те, що проєкт був завершений на 90%, робота над ним була припинена, оскільки в грудні 2019 року велика двопартійна більшість у Конгресі ухвалила санкційне законодавство та посилила його роком пізніше. Лише продовження політики, яку успадкувала нова адміністрація, зупинило б проєкт. Але через чотири дні після того, як Байден став президентом, робота над трубопроводом відновилася», – відзначив експосол в коментарі
«Главкому».
За його словами, зупинка проєкту дуже відповідає інтересам США, оскільки «Північний потік-2»:
- полегшує Путіну використання газу як геополітичної зброї проти країн Східної Європи;
- посилює вплив Кремля на німецьку ділову спільноту, яка часом служить апологетом провокацій Путіна;
- надає Путіну більшу гнучкість у веденні війни на Сході України, оскільки йому більше не потрібно турбуватися про руйнування трубопроводу, що транспортує його газ до Європи;
- послаблює Україну, позбавляючи її щороку $2 млрд. на транзитні збори.
Але цим не обмежується завдання збитків, наголошує пан Гербст, додаючи при цьому, що «ця угода підриває довіру до адміністрації Байдена, яка пообіцяла зробити все можливе, щоб зупинити проєкт, але потім дозволила його добудовувати».
«Це продемонструвало слабкість адміністрації, яка протягом п'яти місяців вела переговори з Німеччиною про умови компенсування збитків, які принесе завершення проєкту, і отримала взамін мало конкретного. Згідно з повідомленнями, адміністрація бажала чіткого зобов'язання Німеччини зупинити поставки газу через «Північний потік-2», якщо Москва почне використовувати газ як зброю», – повідомив експосол.
Але все, що могло потрапити у спільну заяву, продовжує директор Євразійського центру імені Патрічіу при Атлантичній раді США – це зобов’язання розглянути способи реагування, включаючи застосування санкцій. Тож дії можуть послідувати, а може й ні.
За словами експосла, у заяві є корисне посилання на застосування Третього енергетичного пакету ЄС до «Північного потоку-2», який не дозволить Москві використовувати постачання газу по трубопроводу в геополітичних цілях, але там нічого не говориться про реальну небезпеку. Наприклад, Росія ігнорує третій енергетичний пакет, щоб зірвати законний запит України купувати газ у Туркменістану через російські трубопроводи.
«Така наполегливість була б корисною для енергетичної безпеки ЄС та справді допомогла б компенсувати збитки Україні від завершення проекту «Північний потік-2». Німеччина також взяла на себе зобов’язання допомогти Україні в переговорах щодо чергової газотранспортної угоди з Росією, але не гарантувала результатів. Знову нічого конкретного. Мова цієї декларації виглядає не кращою за нікчемні запевнення США, Росії, Великої Британії та Франції, надані Україні в Будапештському меморандумі, згідно з яким Україна поставила свою ядерну зброю Росії», – підкреслив пан Гербст.
«Все це створює враження, продовжує він, що союзник відвів провідній потузі світу роль прибиральника. Адміністрація може сказати, що ця угода була зроблена для зміцнення відносин з Німеччиною та, в цілому, з ЄС: гідна мета, особливо після руйнівної дипломатії Трампа. Мета справді гідна, але Адміністрація могла б помиритися з Берліном, не поступаючись щодо «Північного потоку-2», вказавши на сильну, двопартійну опозицію Конгресу проти цього проєкту. А коли Вашингтон виглядає слабким у переговорах з Берліном, які висновки роблять у Пекіні та Москві?», – наголошує американський дипломат.
