Про виборчий з’їзд Тимошенко писати зараз якось неохота – прослухав більшість того довжелезного виступу з елементами шоу й залишилося відчуття, яке вже колись переживав.Дуже скоро згадав – подібне враження мав від виступів генсеків на з’їздах КПСС.
Порівнювати Тимошенко з Брежнєвим на 23-26-му з’їздах, звісно ж, некоректно. Але тільки за зовнішніми ознаками. Суть її виступу повторювала основні принципи побудови тих багатогодинних доповідей. Так само охоплювалися всі теми й підтеми, всі успіхи своєї «каманди» та злочинну, агресивну політику ворогів...
Так, тут, на відміну від брежнєвського «сіськіматіські» (хто жив у ті часи, знає, що це), була й інтонація й розстановка акцентів, технологічно визначені емоційні підкреслення, виведення на сцену тих, кого треба, підіймання в залі певних тематичних груп тощо.
Отже, Тимошенко робила шоу. Але не буває життєстверджуючих шоу з кількагодинним монологом генсека! А тут був. Тому почуваюся так само, як у 1976 році, коли нам, школярам, поставили завдання прослухати й законспектувати виступ Брежнєва на 25-му з’їзді.
Тобто мене трохи нудить і верне від того всього. Але, на жаль, є ті, які слухають очима й закоханим поглядом пожирають свою улюбленицю. Їх точно не відвертає від усього цього дійства. А я від більшості коментарів поки стримаюся, бо мені ж іще обідати треба.
