В Інституті мовознавства імені Олександра Потебні Національної академії наук України вважають, що часте вживання нових фемінітивів має певні ризики. 
Про це
повідомляється на сайті Інституту.
Науковці зауважили активізацію вживання і творення фемінітивів в усіх слов’янських і у багатьох неслов’янських мовах, насамперед у мовленні ЗМІ та у соцмережах.
«Тенденція зумовлена дедалі більшою участю жінок у суспільному житті та прагненням відобразити це в реформуванні й оновленні словникового складу мови. В Україні розширення спектру фемінативів сприймають по-різному: від захоплених відгуків на зразок «нарешті жінка матиме свої власні назви в мові» до звинувачень на адресу ініціаторів цього руху у творенні ще однієї «новомови», − пояснюють в установі.
За словами мовознавців, прихильники фемінітивів апелюють до того, що в українській мові є давня традиція давати окремі позначення чоловіків і жінок за ознакою професії, заняття, соціального стану (учитель/ учителька, господар/господиня, майстер/майстриня) і є словотвірні засоби, які дозволяють розширювати цю традицію. Разом з тим, у механічному тиражуванні фемінативів вбачають такі ризики:
■ по-перше, у сприйнятті органічного носія української мови це часто призводить до творення неприродних слів на зразок вождиця, ворогиня, математикиня, мерка, політикеса тощо, до фонетичного й структурного насилля над мовою;
■ по-друге, акцентування гендерних відмінностей може позбавляти висловлення змістової чіткості та однозначності. Коли йдеться радше про посаду, професію, рід занять тощо, а не про конкретну особу, традиційно вживають форми чоловічого роду: «вчитися на стоматолога», «звернутися до адвоката», «вибори президента», «статус депутата» і т. ін. У контекстах, де відповідне слово виступає в найбільш загальному значенні, вживання фемінатива може викликáти двозначність або вводити в оману. Наприклад, у висловленні «вона є однією з кандидаток на посаду міністра», не зрозуміло, чи є, крім кандидаток, ще й кандидати чоловічої статі. Подібна двозначність виникає у висловленнях на зразок «друга міністерка у справах ветеранів», «вона входить до п’ятірки найвизначніших українських економісток» і т. ін. Коли йдеться про конкретну особу, уживання фемінатива здебільшого не викликає двозначності, наприклад: «нараду відкрила заступниця міністра економіки».
«Прихильники гендерного реформування мови нерідко посилаються на «Український правопис» у редакції 2019 року, що нібито санкціонував широке творення фемінітивів. Однак це твердження не має об’єктивних підстав. Відповідний розділ правопису (§ 32, пункт 4) лише наводить мовні засоби, за допомогою яких в українській мові протягом багатьох десятиліть, а то й століть, утворюються слова на зразок співачка, порадниця, кравчиня, поетеса. Правопис відображає те, що вже усталилося в українській мові, він не дає рекомендацій щодо творення фемінітивів-неологізмів. Отримання суспільної санкції на входження тих чи тих слів у національний лексикон потребує часу. Уживання новітніх фемінативів саме зараз проходить соціальну апробацію», − наголосили науковці.
Вони переконані, що у майбутньому стане відомо, які словотвірні засоби мають використовуватися для створення різних фемінітивів.
