Директор департаменту у справах релігій Міністерства культури Андрій Юраш розповів в інтерв’ю, чи може в Україні статися така ситуація, як за часів СРСР, коли велике релігійне об’єднання продовжуватиме існувати, просто без реєстрації.«Те, що кожна релігійна організація може діяти без реєстрації, – це є сучасна європейська норма. Далеко не кожна держава в Європі її реально імплементує. Вимога ОБСЄ, Венеційської комісії і, наприклад, Комітету з прав людини ООН полягає в тому, щоби держава забезпечувала право релігійним організаціям діяти без реєстрації. Україна цю норму має в своєму законі ще з 1991 року. У нас зараз 1200 релігійних організацій, за статистикою, які діють без релігійної реєстрації. Тому це не повернення назад в СРСР, це норма сучасного ліберального життя і це прямування у майбутнє», - заявив Юраш.
Він все ж визнав, що це матиме наслідки у сфері господарської діяльності.
«А духовна, канонічна, літургійна та інші практики залишаться незмінними. Звичайно, релігійній організації, яка немає організації, буде тяжко здійснювати будь-які господарські дії. Наприклад, оплачувати комунальні послуги, укладати договори наймання на роботу. Але це також можна зробити опосередковано через якісь пов’язані структури, через приватних осіб», - додав очільник профільного департаменту Мінкульту.
На запитання, якщо організація у тому чи іншому вигляді продовжуватиме існувати без реєстрації, значить, слід визнати, що держава не досягне цілі – не обмежить діяльність церкви ворожої держави в Україні, Юраш відповів:
«Думаю, що закон ухвалюється не випадково. Він матиме дуже великі наслідки, особливо на регіональному рівні. Будь-яка релігійна спільнота, яка десятиріччями діяла як юридична особа з втратою цього статусу зовсім по-іншому себе знаходитиме. Немає сумнівів, що і в державній статистиці, і в представлені назовні, в офіційних документах існуватиме зовсім інша структура. Держава, відповідно, послуговуватиметься висновками проведеної експертизи, а не суб’єктивними бажаннями», - зазначив експерт.
За його словами, важливо те, що цей закон має чіткий критерій.
«За цим критерієм, в тому числі у судовому порядку, можна легко довести (що центр церкви знаходиться в країні-агресорі – ред.). За цими критеріями кожна релігійна організація може бути протестована на те, чи є вона частиною ширшої, більшої релігійної структури, яка діє у Російській Федерації, країні-агресорі, чи вона такою не є. Фантазії чи свідоме небажання виконувати норму закону ніяким чином не вплине на те, щоби втілювати цей закон у життя», - резюмував директор департаменту у справах релігій Міністерства культури Андрій Юраш.
