Шкарлет, Луцький та компанія: як в українську освіту повертаються часи Дмитра Табачника

Своєю стрімкою кар’єрою чинний очільник Міністерства освіти і науки Сергій Шкарлет зобов’язаний близькому соратнику і куму ексглави МОН Дмитра Табачника Максиму Луцькому, якому він вже віддячив посадою ректора Національного авіаційного університету.

А ось заступник міністра освіти і науки Андрій Вітренко судячи з усього завдячує знайомству з актором “Кварталу 95” Євгеном Кошовим, з яким мешкає в одному будинку.

Про це йдеться у програмі “Прямий доказ” на телеканалі “Прямий”.

Максима Луцького та Сергія Шкарлета пов’язують давнє знайомство і дружба. Шкарлет три роки – з 2005-го по 2008-й – був у докторантурі НАУ, коли Луцький обіймав посаду проректора цього університету.

А вже у 2010-у році, коли Луцький був головою комітету Верховної Ради з освіти і науки, а Табачник очолював МОН, відбулись вибори ректора в Чернігівському технологічному університеті.

На цю посаду міністерством було рекомендовано Сергія Шкарлета. На його просування, тобто фактично його призначення ректором у Чернігів були відправлені Луцький, і перший заступник Табачника – Сулима.

Як ви розумієте, не підтримати кандидата в ректори, за якого приїхав поручитися високопоставлений десант зі столиці, в провінційному виші часів Януковича, звісно ж, не могли. Так, не без сприяння Луцького Шкарлет очолив Чернігівську політехніку. А тепер сам Луцький після приходу давнього приятеля до міністерства зумів повернутися на хлібне місце ректора НАУ. Дуже цікавий збіг обставин, чи не так?


[size="5"]Хто ж такий Максим Луцький?[/size]

Максим Георгійович Луцький – народився в Києві, у родині викладачів. Батько – професор Київського політехнічного інституту, мати – співробітник Інституту кібернетики НАН України. Вчитися молодий Максим пішов у КПІ – на факультет інформатики та обчислювальної техніки.

В студентській біографії Луцького є пікантні подробиці, нині старанно майже зачищені з Інтернету. В середині навчання він потрапив за ґрати – за статтею “збут майна, здобутого злочинним шляхом”. Наші джерела кажуть – за торгівлю комп’ютерами. У 2000-му році судимість він погасив. І невдовзі прийшов працювати до Національного авіаційного університету.

Вже у вересні 2006-го Максим Луцький, який обрався від Блоку Юлії Тимошенко, став однієї із перших парламентських “тушок”, тобто – перебіжчиків. Приєднався до табору Партії регіонів і почав роботу в освітньому комітету парламенту.

Знову став депутатом у 2010-у – вже від Партії регіонів, згодом – очолив комітет з питань освіти. Там він був одним з найвідоміших соратників тодішнього міністра освіти Дмитра Табачника.

У 2012-му він знову спробував стати нардепом. І втрапив у низку скандалів. Рух “Спільна справа” тоді виявив роздачу безкоштовних ліків, шампанського, шоколадок й продуктових наборів із фото Максима Луцького, тобто викрила його у підкупі виборців. Втім, цього року він не зміг обратися у парламент, тож залишився в НАУ і став позаштатним радником свого кума – міністра освіти, знаного українофоба Дмитра Табачника. Той хрестив молодшого сина сірого кардинала НАУ.

У період з 13 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року Луцький обіймав посаду голови Солом’янської районної в місті Києві державної адміністрації. Тож новоспечений ректор НАУ підпадає про закон про люстрацію.

[size="5"]Дорога земля НАУ[/size]

НАУ – один із найбагатших університетів у державі. І чи не найцінніший його актив – земля. Багато землі у престижному спальному районі неподалік від центру столиці

К перспективі – мова про десятки багатоповерхівок. Тобто про десятки мільйонів доларів доходу. Є кілька апробованих технологій. Перша – земля виділяється під гуртожиток, а натомість будується “висотка”.
Друга – трохи складніша. У договорі між забудовником та університетом прописують передачу частини квартирного фонду викладацькому складу вишу. Але потім – підписують додатки до цих договорів. І в кожному наступному додатку частка вигоди самого університету меншає.

І це не просто слова. Кілька будинків зведені на землі НАУ за інвестиційними договорами від 2007-го року. Вони фігурують у кримінальних справах за фактом незаконної забудови.

У інвестиційному договорі від 15 листопада 2007 року Національний авіаційний університет виділяє під забудову менше одного гектара землі. 10% площі квартир мають відійти викладачам. Його підписано Максимом Луцьким.

Минає менш як місяць – і сторони підписують додаток. І там – увага! – НАУ віддає забудовникам – увага – вже майже 10 гектарів землі! При цьому частка квартир для університету меншає. Ще кілька таких додаткових угод – і вигода університету падає вп’ятеро – до 2,5%.

За нашою інформацією, нині влада робить Максима Луцького таким собі “смотрящим” за освітою. І цілком імовірно, що Луцький буде впливовішим за формального очільника МОН.

[size="5"]У заступники міністра завдяки “Кварталу 95”[/size]

Розпорядження про дочасні вибори ректора НАУ підписав заступник міністра освіти та науки з європейської інтеграції Андрій Вітренко.

Восени Вітренко став депутатом Київради й очолив комісію з питань бюджету. А перед цим він три роки був заступником декана з наукової роботи та міжнародного співробітництва економічного факультету КНУ імені Шевченка. Все життя працював в освіті

Непримітний заступник декана, нехай і престижного вишу, пішов на неабияке підвищення! Тож нам стало дуже цікаво, кому або чому Андрій Вітренко завдячує такому кар’єрному стрибку. За нашою інформацією – вдалому сусідству

Андрій Вітренко мешкає у будинку неподалік метро Осокорки, на Дніпровській Набережній. У цьому ж будинку мешкає добрий друг Володимира Зеленського і його колишній колега по “Кварталу 95” – Євген Кошовий

За нашою інформацією, саме цьому знайомству і сусідству Андрій Вітренко завдячує своєю посадою.

Те, що родини Вітренків і Кошових – дуже близькі, легко виявити в соцмережах. У Instagram-профілях дружина заступника міністра освіти Тетяни Вітренко і дружини “кварталівця” Ксенії Кошевої чимало спільних фото. Вони ставлять одна одній вподобайки й пишуть теплі коментарі.

Очевидно, що чужі люди не стануть разом відпочивати, виходити на яхтові прогулянки чи йти в кіно.

[size="5"]Сергій Шкарлет: шлях до посади міністра і перші результати роботи[/size]

Тож хто взагалі такий – Сергій Шкарлет? Звідки він узявся? І головне – навіщо його так наполегливо тягнули в крісло міністра освіти й науки?

Сергій Шкарлет – уродженець Узбекистану. Першу вищу освіту отримав за фахом інженер-математик у Київському політехнічному інституті. Все життя працював у освіті і напрацював на десятки тисяч доларів заощаджень та кілька елітних авто.

У 2001-му Шкарлет став ректором приватного Чернігівського інституту інформації, бізнесу і права Міжнародного науково-технічного університету. Коли він пішов із посади, його місце посіла дружина. А після її смерті – їхній син.

Сам же Шкарлет у 2010-му – очолив Чернігівську політехніку. Як ми вже розповідали – не без допомоги Максима Луцького і Дмитра Табачника.

“Їхніми руками пан Шкарлет був заведений ректором Чернігівського технологічного університету. Ну, звичайно, він був їм багато винен у чому, зобов’язаний, і коли з’явилась саме кадрова криза для Міністерства освіти і науки, влітку 20-го року, прозвучало прізвище Шкарлета”, – розповідає незаконно відсторонений з посаду ексректор НАУ Володимир Ісаєнко.

Після отримання посади ректора Сергій Шкарлет пішов від Партії регіонів у Чернігівську облраду.

Відтак не дивує, що юний талант приглянувся Дмитру Табачнику. У них були дружні відносини. Тодішній міністр освіти і науки ставив у приклад очолювану Шкарлетом Чернігівську політехніку, та і його самого.

2012-го року Дмитро Табачник вручає Сергію Шкарлету відзнаку “Заслужений діяч науки і техніки”, яку той отримав за указом Віктора Януковича.

Але найбільше він запам’ятався своєю “науковою” роботю – етичний комітет Нацагентства з питань вищої освіти виявив плагіат у трьох роботах наукових роботах Шкарлета.

Сам факт академічної недоброчесності – вже достатній привід для чиновника піти з посади – у цивілізованих країнах! Зате нинішний глава вітчизняного МОН – попри очевидний факт плагіату – навпаки, здобув посаду.

За офіційною версією, Шкарлета Зеленському запропонували на літній зустрічі із ректорами. За нашими даними, озвучив пропозицію від групи “міцних господарників” – ректор Дніпровської політехніки Геннадій Півняк. Цей “фанклуб” Сергія Шкарлета хоче скасувати норми про фінансування університетів за результатами їх діяльності, відмінити ЗНО на вступ після коледжів і обмежити ЗНО на магістратуру. Тобто, повернути старі корупційні схеми.

Не менш цікавими є і результати роботи Сергія Шкарлета на чолі МОН.

В статусі в.о. міністра Сергій Шкарлет не заперечував проти перекидання 4 мільярдів гривень із освітніх потреб у ковідний фонд. Не протестував проти того, що між першим і другим читанням бюджету-2021 освітній кошторис знову схуд на 4 мільярди гривень. І не підготував школи до роботи в умовах пандемії COVID-19.

Також Шкарлет нарвався на на проблеми із західними партнерами, які дізналися про наміри чиновника ліквідувати директорати, які в Міносвіти створили кілька років тому в рамках реформи держслужби, що фінансується коштами ЄС. І на які Брюссель вже виділив понад 200 мільйонів євро. Ну а про повернення до НАУ кума Табачника й заодно давнього друга міністра – і говорити зайве.

Отже, що ми маємо? Повернення ідейних “табачниківців”, у перспективі – наступ на ЗНО, дерибан бюджетних грошей, плани на торгівлю дипломами. І, звісно, кумівство і захист “своїх”.