Багато хто ремствує, що українська молодь віддає перевагу російській попсі та репу. Деякі навіть пропонують заборонити поширення пісень певних антиукраїнськи налаштованих виконавців. Але це – нісенітниці. Будь-яку композицію, без щонайменших проблем, завжди можна скачати в інтернеті. Та й YouTube – не заборониш. Своїми думками, як протистояти російському культурному тиску,
в інтерв’ю «Главкому» поділився мовознавець, публіцист, журналіст, кандидат філології, магістр політичних наук та викладач Колумбійського університету Юрій Шевчук.
«В цьому випадку цензура абсолютно контрпродуктивна, – вважає пан Шевчук. – Зараз це не вийде зробити, бо потрібно буде просто відімкнути інтернет…
Держава повинна послідовно сприяти власному мовному продукту і марґіналізувати російський, що виробляють на території України. Інша справа – відсутність політичної волі.
Слід теж застосовувати контрпропаганду, аби асоціювати російське з негативним, агресивним, колоніальним. Досі все було навпаки».
Мовознавець навів яскравий приклад, коли Україна сама поступається в культурному протистоянні з Росією:
«Уявіть собі патріотичний фільм «Черкаси». У стрічці є епізод тріумфу, коли українські моряки здобувають моральну перемогу над російським агресором і починають співати… російську пісню «Воины света, воины добра». Весь ідеологічний посил фільму ця дивна сцена змиває в унітаз.
Наскільки наївним був режисер, щоби одним епізодом закреслити позитивну ідею стрічці! Я не вірю, що він це зробив свідомо. Мені можуть сказати, що це пісня білоруса, «Ляпіс» співає. Так, але Білорусь – це російська колонія, де майже знищили білоруську мову, і білоруську ідентичність».
На думку Шевчука дуже симптоматично, що режисер фільму Тимур Ященко виявився настільки глибоко зануреним у російське культурне поле, що виявився не здатним ґенерувати українські цінності в своєму фільмі, що начебто мав бути патріотичним.
