Нині триває Євро з футболу. Більшість футболістів Збірної не спілкуються українською. Така картина характерна для покоління Андрія Шевченка чи старших за нього тренерів, які народилися у СРСР та не вивчали українську повною мірою, тому досконало не спілкуються нею.
Професор Колумбійського університету Юрій Шевчук
в інтерв’ю «Главкому» пояснив незнання мови молодими футболістами, які народилися у незалежній Україні та навчалися вже українською.
«Спорт в нашій країні традиційно був сферою абсолютно повного домінування російської мови і російських смислів. Найкращий приклад – це мовна шизофренія, коли один коментатор говорить українською, а інший російською. Спортсмени здебільшого не є інтелектуалами, які чітко усвідомлюють, що крім всього іншого вони символізують, або мали б символізувати національні цінності свого народу. Мова для них частіше антицінність. «Язык» – частіше цінність. Якщо ти спортсмен і публічно послуговуєшся російською, то це політичний акт солідарності з Росією, країною, як прагне знищити Україну. Поважати таких «українських» спортсменів чи тренерів – дуже проблематична справа», – наголосив Юрій Шевчук.
Професор розповів, що для нього Андрій Шевченко є своєрідним Арсеном Аваковим у спорті. «Аваков дуже не дурна людина, він спритний, можна сказати, що ідеальний політик. Шевченко також розумна людина, геніальний гравець. Але вони однакові щодо ставлення до української мови», – підкреслив Шевчук.
Він навів приклад, коли в Бразилії професора запитали, звідки він. «Я кажу – з України. Відповідь: «Ааа, Шевченко». Я питаю: «Що, ви Тараса Шевченка знаєте?» «Ні, Андрія». Андрій Шевченко символізував у світі Україну, байдуже, якою мовою він говорить», – уточнив Шевчук.
І додав: «Натомість тут, в Україні, його тяжко не сприймати русифікатором, аґентом російського культурного впливу. Своїми досягненнями в спорті він теж надає більшої ваги російській мові, якою він уперто послуговується. Як на мене, тут нічого особливо складного немає. Я не вірю, що сам Шевченко не здатен зрозуміти цієї логіки».
Він акцентував увагу на тому, що ми маємо пов’язувати мову з перемогами, які дають символічний капітал, престиж. «Слід асоціювати мову з найвпливовішим, найпрестижнішим. На ТБ можна в позитивному контексти підкреслювати українськість, мовляв, цей спортсмен цим і вирізняється від інших у позитивному сенсі», – підкреслив Шевчук.
Він переконаний, що держава має силу-силенну способів впливу на мовну ситуацію у спорті навіть якщо є професійний спорт, який відділений від держави. І може робити так, аби це не залишало по собі ніяких подвійних стандартів.
Наприклад, президент може запросити до себе «на чай» керівників клубів і підняти цю тему. «Мовляв, нас вона непокоїть, та і в інших країнах такого не має, щоби спортсмени говорили іноземною мовою і не володіли державною. Так само має працювати і громадянське суспільство, наголошуючи на проблемі», – резюмував Шевчук.
