Команда фізиків з Рочестерського університету в штаті Нью-Йорк створила прототипи металевих конструкцій, які неможливо потопити, навіть повністю зануривши у воду.Ідею винаходу вчені запозичили у водяних павуків і отруйних вогнянихх мурах, тіла яких володіють водовідштовхувальними властивостями, передає
ВВС.
Спеціальний мікроскопічний візерунок, нанесений на поверхню металу, перешкоджає поверхні, утворюючи своєрідну повітряну подушку, за рахунок якої конструкція залишається на плаву, навіть якщо в ній пробито декілька наскрізних отворів.
Автори дослідження сподіваються, що в майбутньому з її допомогою можна буде будувати непотоплювані пасажирські і торгові судна, а також пристрої, які зможуть проводити довгий час під водою, не стикаючись з нею і не піддаватися корозії.
Павуки-сріблянки живуть під водою - у гніздах, сплетених з павутини і відкритих знизу на зразок водолазного дзвону. Своє житло павук наповнює повітрям, яке він приносить із поверхні, затиснувши пухирець між черевцем і задніми лапками, які володіють гідрофобними властивостями і тому не змочуються водою.
Такими ж властивостями володіють кінцівки вогняних мурах, за рахунок чого ці комахи можуть конструювати з своїх тіл своєрідні плоти, дрейфуючи по поверхні води за рахунок затиснутих між особинами бульбашок повітря.
Американські фізики навчилися надавати аналогічні властивості легким металевим конструкціям шляхом нанесення на їхню поверхню мікро - і наногравирування за допомогою надкоротких спалахів лазера (тривалістю мільярдні частки мікросекунди).
Отриманий "візерунок" утримує повітря і робить матеріал водовідштовхувальним: його неможливо намочити, навіть повністю зануривши у воду і придавивши до дна, за рахунок поверхневого натягу.
Без додаткового тиску виріб з такого металу просто тримається на поверхні - навіть якщо деформувати гравірований метал, пробивши в ньому кілька отворів.
Якщо ж зробити конструкцію багатошаровою, то при зануренні між ненамокаючими металевими поверхнями утворюється повітряна кишеня, яка виштовхує її на поверхню.
В результаті випробувань з'ясувалося, що з часом гравірування може почати потроху втрачати свої гідрофобні властивості, якщо матеріал тримати під водою дуже довго.
Однак навіть через два місяці випробувань придавленная на дні алюмінієва конструкція миттєво спливла на поверхню, як тільки з неї прибрали зайвий вантаж.
За словами професора Рочестерського університету Чунлея Гуо, розроблена в його лабораторії техніка гідрофобного гравіювання підходить для нанесення на поверхню буквально будь-якого металу або інших матеріалів.
Спочатку за годину наноузором можна було покрити лише близько 6,5 кв см алюмінієвої поверхні. Однак за час випробувань вченим вдалося прискорити цей процес у кілька разів.
