30 років "дружби": як Росія тисла, маніпулювала та нападала на Україну всі роки незалежності

"Україна – молодший брат Росії, якого треба постійно повчати, і головне, треба в усьому слухатись старшого."

Саме таку думку за часів Радянського Союзу нав’язували українцями. Як свідчення такого начебто "братерства" між країнами – ось ця скульптурна композиція, що вже 39 років стоїть в самому серці української столиці. В її центрі – два робітники: українець та росіянин тримають над собою стрічку "Дружби народів". Вище символічна тріщина. Її додали після анексії Росією Криму та початку війни на Сході.


Він старожил української дипломатії, який у 90-х пройшов усі владні кабінети тогочасної верхівки Російської Федерації. Володимир Крижанівський - перший посол України в Росії. Каже, Кремль тоді тільки й говорив про дружбу з Україною. Проте насправді вів свою підступну гру.

"Безумна країна і безумні правителі. Зброя, зброя і зброя", – каже Надзвичайний і Повноважний посол України в РФ (1992-1994).

Початок незалежності й одразу сварка – за поділ колись єдиного Чорноморського флоту, який базувався в Криму. Після довгих суперечок Україні відійшло лише трохи більш як 18% суден. Решту – відібрала Москва, яка прагнула роззброїти Київ. У 1994 Росія, США, Велика Британія та Україна підписали в Будапешті меморандум. Він мав уберегти Україну від агресії. Взамін - Київ відмовився від ядерного статусу. Боєголовки Україна віддала Росії.

"Треба було негайно мати гарантію проте, що ми здамо зброю і жодних до нас не буде навіть спроби зазіхнути на нашу територію. Вони спали і бачили, щоб забрати Крим тоді ще", – пояснює Володимир Крижанівський.

Не гарантка миру, а агресорка. Росія показала своє справжнє обличчя світу, коли через два десятиліття після підписання меморандуму анексувала український Крим та розв’язала війну на Сході України. Публіцист і телеведучий Віталій Портников довгий час працював у Москві. Впевнений, усе сталося тому, що Росія так і не змирилася з незалежністю України.

"У Росії була проста ідея, що 1991 рік це перехідний період після чого всі колишні радянські республіки знову об'єднаються на нових засадах, під керівництвом Москви. Для Росії, для росіян – ми сепаратисти, які живемо просто на території російської території і не хочемо з цим погодитись", – зауважує публіцист, журналіст Віталій Портников.

У середині 2000-х українсько-російські відносини вийшли на новий рівень "недружби", каже колишній віцепрем’єр Роман Безсмертний. Після Помаранчевої революції та перемоги на виборах Віктора Ющенка Москва просто перекрила газ Україні.

"2005 рік стає початком, коли в Кремлі, у Москві починають розробляти антиукраїнські плани. Фактично в ці роки не було зими, яка б не завершувалась черговим перекриттям постачанням газу до України", – розповідає Роман Безсмертний.

У 2008 році - війна в Грузії, де російські війська нахабно дійшли майже до Тбілісі. Однак навіть після цієї агресії 88% українців усе ще добре ставилися до північного сусіда. Тоді як у самій Росії позитивно сприймали Україну лише 38%. Така соціологія зіграла на руку проросійському кандидату Віктору Януковичу, який у 2010 році переміг на президентських виборах. За три роки він відмовився підписувати угоду про асоціацію з ЄС та відверто розвернув курс країни в бік Москви, – й українці повстали.

Після кривавих подій на Майдані та перемоги Революції Гідності – Росія відреагувала миттєво: анексія Криму та початок війни на Сході України.

Вимкнути російське у всіх значеннях цього слова закликає колишній політв’язень Кремля Володимир Балух. Уродженець Криму після захоплення півострова відмовився отримувати російський паспорт і опинився в катівнях Кремля.

"Це абсолютне таке утворення, яке розбудовано на засадах Орди", – переконує Балух.

Навесні цього року Федерація стягнула війська до українського кордону, і вкотре продемонструвала, що не дасть Україні спокійно жити. Дружби з Кремлем не було за всі 30 років незалежності, запевняє кожен із героїв нашого сюжету. Неможливим буде і примирення між країнами, допоки одна з них не припинить відправляти танки та своїх найманців для війни.