“Мамкині” лобісти в США або як Зеленський вляпався в черговий міжнародний скандал: розслідування Watchdogs

20 січня в США відбудеться інавгурація президента Байдена. І вже відомо, що український президент Зеленський туди не поїде. Очікувано, що тепер казатимуть, що не дуже і хотілося – мовляв, обмежимося послом.

Але ж давно не таємниця – Зеленський дуже й дуже хоче налагодити стосунки зі Штатами особливо після скандальної телефонної розмови із Трампом, яка стала поштовхом до його імпічменту. Аж тут маємо нову неприємну історію – днями Америка запровадила санкції проти цілої компанії українців.

Про це йдеться у розслідуванні журналістів Watchdogs на “Прямому”.

Найбільш відомий серед них улюбленець журналістів-розслідувачів – нардеп президентської партії “Слуга народу” – Олександр Дубінський. Тож шанси Зеленського особисто потоваришувати із Байденом, схоже, падають до нуля.

Та попри це ми побачили, що в Офісі президента не впадають у відчай і таки з усіх сил намагаються навести мости з Адміністрацією новообраного президента Америки.

Щойно перед Новим Роком, якраз під ялиночку, Офіс президента став клієнтом однієї дууже цікавої лобістської компанії в США.

Так, документи зареєстрували саме тридцять першого січня. На те є офіційне підтвердження уряду Сполучених Штатів. І для того, щоб було зрозуміло, чому ми так впевнено про це говоримо, я записав окреме відео із поясненнями, як ця система працює.

Наймати лобістів у США – нормальна практика для великих компаній, урядів багатьох країн, це роблять і окремі політики, і бізнесмени з усього світу. І Україна – не виключення. Пояснімо, кому і для чого це потрібно і як це працює. (ЗК)Певна людина, якій потрібно зустрітись і обговорити питання для просування свого бізнесу чи розв’язування конкретного питання офіційно платить гроші спеціально навченим людям – тобто лобістам.Це такі собі посередники. Вони на запит організовують зустрічі з сенаторами й конгресменами, яких вже своєю чергою можна переконати ухвалити певний закон чи просунути потрібне питання. Це прозорий процес – відомо, хто клієнт, хто лобіст, з ким і коли зустрічали, скільки за це заплачено. Це таке легальне посередництво. (кінець відео) Тобто в нашому випадку перше, що ми побачили – офіс Президента найняв лобіста і готовий платити йому за покращення свого іміджу. І саме тут починається найцікавіше.

Бо якраз прозорість цих хлопців і підвела. Зазвичай в Україні всі дані намагаються заховати якнайдалі. Але це Америка, дєтка. Документи лише щойно зареєстровані, а ми вже знаємо і клієнта, і компанію, і навіть ім’я лобіста. Ну, перше, що вразило – це ім’я лобіста – дехто містер Олександр Гавришук. Якесь не дуже американське ім’я.

Більше, там вказаний його номер телефону, і він український. Я перевірила його за тегами, і ось як цей номер записують люди в телефонних книжках: саша таможня, александр михайлович, саша ато, саша кеп удо, ну і моє улюблене – “Саня Домбас”.

Мене найбільше вразила зазначена мета всієї цієї лобістської діяльності – “покращення іміджу України”. Лобісти на займаються іміджем, вони не роблять піар, вони працюють з американським істеблішментом із вирішення конкретних питань. Тож очевидно, що офіс Президента прагне поправити імідж самого Зеленського серед американської еліти.

Ну, тут їх можна зрозуміти. Бо ж часи змінюються. В Америці новий президент, і Зеленський зараз щосили намагається забути, що він говорив про справи проти Байдена, і як обіцяв гучні розслідування, після скандалу з публікацією розмов нібито Байдена і Порошенка. Я просто коротенько нагадаю.

І ось тепер, наговоривши всякого, це простий і щирий хлопець, наймає “Саню Домбаса”, щоб поправити свій імідж у США.

Словом, ми досить швидко з’ясували, що це Олександр Гавришук справді існує. Випускник Одеської юридичної Академії, учасник війни – в 2014-15 роках служив у добровольчому батальйоні “Донбас”. Тепер працює заступником Голови Державної судової охорони України.

І одночасно є лобістом офісу Президента у Сполучених Штатах. Це вже просто на голову не налазить.

Пан Гавришук давно мріяв про політичну кар’єру, як з’ясувалосяя останні три роки він подавався на конкурси у різні відомства десятки разів. Це видно щонайменше з кількості поданих ним декларацій як кандидата – тут і мінсоцполітики, Мінрегіонбуд, Мініфраструктури, Мінкульт, МЗС та Секретаріат Кабінету Міністрів – скрізь наш герой претендував виключно на керівні посади. І в 2019-му році він таки мети своєї досяг – дістав посаду заступника голови новоствореноїтоді служби судової охорони. Ми знайшли навіть одного із його колишніх побратимів із батальйону Донбас, Станіслава Кулика. Гавришука він запам’ятав як цілком пристойну людину.

Ми з повагою ставимося до учасників війни, але цей статус не є індульгенцією. Чинний український державний службовець, не може бути одночасно лобістом у США. Це пряме порушення закону. Так, тут і головне питання – яким чином власне пан Гавришук покращуватиме імідж України в США? Уся ця історія виглядає як відверта афера. Давайте розбиратися далі – чому. А для початку як мінімум згадаємо, хто із українських політиків користувався подібними послугами.

Коломойський наймав. З Деркачом дуже смішна історія була, він так усім розказував про “зовнішнє управління”, а сам у травні цього ж року і найняв у США лобістів і навіть встиг заплатити їм за роботу 12 тисяч доларів. Правда, як тільки Деркача офіційно оголосили “агентом Росії”, власні лобісти з ним усі ділові стосунки розірвали.

Зрештою, навіть Національна рада реформ наймала лобістів у 2017 році, її головою тоді був президент Порошенко. Але, вибачте, за часів Порошенка Україна наймала Бі-Джі-Ар – це одна із топових лобістських компаній в Америці. І займалася вона не якимось там “покращенням іміджу”, а цілком конкретними питаннями щодо певних видів озброєнь. Я вам просто покажу дві картинки, щоб було видно різницю у підходах. Ось це – офіс у центрі Вашингтона, тут розташована компанія “Бі-Джі-Ар”, яка працювала на Україну при Порошенку. А ось це – склад у Вайомінгу, де сидять оті самі “мамкині” лобісти Зеленського. А якщо офіс не виглядає діючим, це одна з ознак, яка свідчить про існування групи, що оперує “темними” грошима”.

Що ж власне сам “лобіст”, тобто пан Гаврищук говорить з цього приводу?

Звичайно, нам було дуже цікаво почути, що скаже про свою американську лобістську діяльність сам заступник Голови Державної судової охорони України. Ми зустрілися, – тут у Києві, він живе саме тут, а не в Америці. І тут стався новий поворот, якого ми не чекали – пан Гавришук оголосив, що його прізвище в списках лобістів, то просто звичайна людська помилка. Так, він заявив, що до реєстру лобістів його внесли без його відома!

Касім: В нас була дуже дивна розмова. Гавришук спочатку казав, що власники компанії – то його давні друзі, а через пів години – що він їх бачив три рази в житті. Ну, то одне, то друге, деталі розповідати не хоче, постійно якісь натятки, обмовки…

Мартинюк: Ти хочеш сказати, що він брехав?

Касім: Головне що наступного дня він погодився прийти до нас на канал і поговорити вже відкрито, під камеру.

Попович: Він пообіцяв показати, що можна увійти до електронної системи американського уряду і вписати будь-чиїм лобістом будь-кого. Ну, ми звичайно погодилися.

Лукаш: Але я правильно розумію, що він повинен для цього мати логіни-паролі компанії, до якої він нібито не має жодного відношення?

Касім: Ну, він пояснив це – мовляв, спеціально попросив логіни-паролі у своїх американських знайомих для цього експерименту. Не знаю, я б свої паролі ніколи не довірив людині, яку бачив три рази в житті, але ось, що із цього “експерименту” вийшло:

В результаті роботи Гавришука в американському реєстрі, там з’явилася заявка, де лобістом Володимира Зеленського був зазначений я – В’ячеслав Касім.

Як мінімум це доказ того,, що заступник голови служби судової охорони України має ключі доступу американської лобістської компанії. Хоча перед тим він взагалі спростовував, що має будь-який до неї стосунок.

Ну, і зрештою заявка провисіла там лише пару годин, а потім була відхилена системою Сенату. Тобто якщо пан Гавришук хотів продемонструвати, що до реєстр лобістів можна внести будь-кого, то вийшло навпаки – аби кого туди не впишеш, все серйозно.

Попович: Але дивіться, що я знайшла в американських ЗМІ. Тиждень тому американське видання “Форін Лоббі” прямо написало, що Олександр Гаврищук, є одним із співвласників компанії “Вест Кепітал Інк”.

Те, що говорив Олександр Гавришук нам в інтерв’ю, очевидно протирічить тому, що писали американські ЗМІ.

Ми зв’язалися із засновником видання “Форін Лоббі”, його звати Джуліан Пекей, і він розповів що з Гавришуком сталася дивна історія. З ним говорив від імені “Вест Кепітал” чоловік по телефону, і Джуліан був впевнений, що то Олександр Гавришук. Але потім до нього на зв’язок вийшов ще один чоловік, який дуже погано говорив англійською, і заявив, що він і є Олександр Гавришук, і вони ніколи не розмовляли раніше. Новий Гавришук вимагав прибрати посилання на розмову із ним зі статті. На що американські журналісти сказали: окей, всі помиляються, ми виправимо, скажіть лише хто насправді говорив з нами від імені компанії. Гавришук відмовився, і текст залишили, як є.

Але найголовніше – ми отримали від нашого американського колеги копію ось такого дуже цікавого електронного листа. Тут сама компанія “Вест Кепітал Інк” стверджує, що Гавришук є власником двадцяти п’яти відсотків акцій компанії. Це офіційний імейл компанії, і в Америці такий документ має юридичну силу. А ще зверніть увагу на ім’я автора листа в заголовку – Олександр Гавришук. Здається, він геть заплутався у своїх показах.

При цьому, сам Олександр Гавришук, стверджує, нібито Офіс президента ще не став його клієнтом. Мопед не його – “він просто направив пропозицію”. Дуже й дуже непевна позиція.



Плутанина у свідченнях горе-лобіста Гавришука свідчить про одне – він з усіх сил намагається викрутитись із неприємної ситуації. Особливо тоді як історія з вест кепітал почала грати не на користь репутації Офісу Президента.

Скандал навколо пана Гавришука набирає обертів і вже і в Офісі президента і в МЗС відхрестилися від наміру наймати лобістів у США і від фірми Вест Кепітал інк і від самого Гавришука зокрема. І те, що вся ця історія виглядає як відверта афера, вже очевидно. На компанії “вест кепітал” можна ставити хрест. Принаймні якась діяльність, пов’язана з лобізмом і Офісом Президента їй вже точно не світить. Але все одно виникає логічне питання – “а що це було” і хто ж бенефіціар усієї цієї схеми. Невже то була суто ініціатива пана Гавришука і він отак просто вирішив погратися і записав себе у лобісти на міжнародному рівні?

Як ми вже зазначали, лобізм – цілком легальна діяльність у США і як будь-яка послуга, він вартує грошей і чималих грошей. Якщо навіть подивитися статистику, скільки на лобістів в 20му році витратили українські компанії, то ось офіційні цифри: майже 550 тисяч доларів

Давайте буквально на пару хвилин зупинимося на списку тих, хто витрачав гроші на лобістів минулого року, бо він насправді дуже короткий.
– 360 тисяч доларів витратила Федерація, яка переважно складається з компаній і структур Нафтогазу. За інформацією наших джерел, переважно ці гроші були витрачені на створення проблем Північному потоку 2 держави-агресора. Погодьтеся, станом на початок 2021-го очевидно, що гроші платили лобістам недарма;
– 140 тисяч доларів заплатило об’єднання Укрметалургпром, до якого входять ключові металургійні активи Ріната Ахметова. Обізнані в темі люди пов’язують ці витрати з його шахтами в Пенсильванії, щодо яких у американців, скажімо так, були питання.
– ну і третій, вже загадний нами Андрій Деркач з його марно втраченими 12 тисячами доларів.

Є певні групи, які хотіли присосатися до цього грошового потоку. Але як бачимо, зокрема і завдяки нашій увазі, щось пішло не так.

До речі, оція сумнівна історія із американським лобізмом, що закрутилася навколо Офісу Президента – не перший подібних промах, пов’язаний із Зеленським. Уявіть, йому вдалося увійти в одну й ту саму ріку двічі .Події відбувалися ще в 19-му році. Наші колеги з “Голосу Америки” побачили документи, які підтверджували, що команда Зеленського наймала і сплачувала послуги американських лобістів ще під час президентських виборів. Попри наявність документів сам Зеленський співпрацю з лобістами активно спростовував,(власне як це і зараз робить Офіс Президента) а зазначена в документах адреса офісу так званого лобіста у Києві виявилася абсолютно фейковою.Тож і американські експерти зазначили, що ця історії виглядала як спроба оточення Зеленського легалізувати так звані “темні гроші”.

Офіс Президента ганебно вляпався в черговий міжнародний скандал. Поганий досвід – теж досвід, але як ми вже неодноразово констатували – чинну владу граблі нічому не вчать. Шкода, що відповідати за їхні дії доводиться іміджем нашої країни.