Скандальна цукрова справа, що збіглася у часі із чималими придбаннями та звільнення із ГПУ, пов’язане зі зловживанням алкоголем на роботі – неймовірна кар’єра одного слідчого з надзвичайних справ генпрокуратури, який нині на благо держави трудиться у Державному бюро розслідувань.
Герой сьогоднішнього випуску – слідчий ДБР Дмитро Віталійович Павлій. Пан Павлій – фігура невипадкова. А чому – варто спочатку пригадати одну резонансну історію.
2 липня державне бюро розслідувань оголосило підозру ексзаступнику міністра оборони – генералу Ігорю Павловському та очільнику заводу “Кузня на Рибальському” Валерію Шандрі. Фабула справи у тому, що, мовляв, фігуранти у змові постачали неякісну техніку для озброєння армії. Йдеться про закупівлю десантних катерів “Кентавр” та санітарних автомобілів “Богдан”. Ну, ніби не пройшла ця техніка належної перевірки й не відповідає заявленим критеріям. Відверто, дивна історія, бо ще у жовтні минулого року сам президент перед депутатами верховної ради заявляв про катери “Кентавр” – як про техніку, якою варто пишатися
То що ж пішло не так? Бо вже буквально за 10 днів після оголошення про підозру, генерала Павловського заарештували й відправили до СІЗО з альтернативою застави у майже 500 мільйонів гривень.
Але давайте детальніше розглянемо текст цього документу від ДБР, що одразу після оприлюднення став предметом для насмішок і реального шоку від усвідомлення рівня професіоналізму наших правоохоронних органів.
“Набула поширення суспільна думка, підтримувана засобами масової інформації”, Павловський, будучи вдячним Президенту України за попереднє присвоєне йому вище офіцерське звання, виконуючи відведену йому роль виконавця у реалізації злочинного задуму”, – йдеться в документі. І так далі на 4 десятки сторінок.
Власне підозру Павловському із цими самими формулюваннями склав і підписав такий собі слідчий ДБР – Дмитро Павлій. А вже технічно цей текст погодили й в Офісі Генпрокурора. Павлій проявив надзвичайну старанність у справі Павловського, що навіть клопотав при її розгляді про відвід судді. Але нас цікавить не лише ця справа. Виявляється, це не перша резонансна і гучна справа слідчого, а його послужний список справді вражає.
Пам’ятаєте, кілька років тому вся країна гула про діамантових та цукрових прокурорів. Обидві справи доволі гучні та стосувалися перевищення своїх повноважень заступниками прокурора Київської обласної прокуратури – Корнійця та Колесника. Так от в одній із цих мегаскандальних справ – цукровій – і засвітився наш працьовитий слідчий Павлій.
Схема була доволі проста: за надуманими здебільшого підставами прокурори каталися всією країною, арештовували та вивозили цукор з державних підприємств. А далі десятки тисяч тонн цукру, що по документах проходили як речові докази, розчинялися мало не в повітрі. Одне з таких підприємств – “Іваньківський цукровий завод” неподалік Умані. Від цукрового заводу нині лишися самі руїни. Раніше він підпорядковувався Державному аграрному фонду і на його складах зберігалися десятки тисяч тонн цукру. Саме зі складів цього заводу слідчий Павлій вилучив 3,5 тисячі тонни цукру, що належали Аграрному Фонду України. Місцеві робітники розповіли нам, що такий обсяг цукру вивозили вантажівками майже два тижні. А все – завдяки рішенню саме Павлія. Саме він вирішив не накладати арешт на майно, а геть його вилучити. Відповідно і вивезти. Куди? До криміналістичної лабораторії, аби зняти відбитки пальців?
А далі вилучений цукор за сприяння слідчого Павлія попрямував до складів фірми ВКФ “Амос”, начебто там він краще б зберігся. Підприємство виявилося невипадковим, а напряму пов’язаним з тодішнім президентом Януковичем. Ви уявляєте рівень афери?
До кінця 2014-го “Амос” був зареєстрований у Донецьку, в бізнес-центрі “Акула”, пов’язаному з Олександром Януковичем або як його тоді називали – Саша-стоматолог. Власником бізнес-центру був Ярослав Мішук. А це керівник юридичного департаменту пов’язаного з родиною Януковичів “УкрБізнес Банку”. У цьому ж бізнес-центрі були так само зареєстровані й багато інших компаній, пов’язаних з сім’єю.
Ми не знаємо напевно чи пов’язані ці факти, а може просто збіг, але вслід за зникненням цукру вже за кілька місяців після описаних мною подій – влітку 2014-го звичайний слідчий Павлій прикупив собі квартирку у столиці на 163 квадрати в елітному ЖК “Сонячна брама”.
Але повернемося до кар’єри слідчого Павлія. Після перемоги майдану та початку люстрації завзятий прислужник будь-якої влади – не розгубився, а почав підлаштовуватись під нові реалії.
А ось ще одна історія. Із серпня 2014-го Павлій судиться з генпрокуратурою про повернення на посаду і відшкодування коштів за час вимушеного прогулу. А..так ще 50 тисяч гривень моральної шкоди. Мовляв, бідненький написав заяву про звільнення за власним бажанням під тиском. Але ми читаємо судові постанови повністю. Тому – ось ще пряма цитата звідти ж.
“Як було з’ясовано судом з пояснень свідків, рапорт про звільнення за власним бажанням було написано перед проходженням медичного огляду на стан сп’яніння”, – йдеться в цитаті.
А тут все просто – заяви про звільнення за власним бажанням у таких випадках зазвичай свідомо пишуть, коли побоюються результатів медичного огляду. Все ж Павлій якимось дивним чином залишився в прокуратурі й вірно відслужив там до 2019-го року, поки в країні знову не змінилась влада, а в державне бюро розслідувань терміново знадобилися свої люди.
Тобто, як бачимо, слідчий Павлій, такий собі хамелеон, руками якого можна підчищати склади держпідприємства, розправлятися з неугодними чи підписувати відверто недолугі підозри. Що тут додати – потрібна людина, яка, як бачимо, завжди може вийти сухою з води. Щобільше – успішно просуватись кар’єрною драбиною.
Скандальна цукрова справа, що збіглася у часі із чималими придбаннями та звільнення із ГПУ, пов’язане зі зловживанням алкоголем на роботі – неймовірна кар’єра одного слідчого з надзвичайних справ генпрокуратури, який нині на благо держави трудиться у Державному бюро розслідувань.
