Розслідування агентства Reuters виявило, що понад 75% ключових хімікатів, які використовуються російськими заводами для виробництва вибухівки і пороху, надходять від п'яти великих компаній. Ці підприємства, незважаючи на зв'язок із мільярдерами, які перебувають під санкціями, успішно уникають серйозних обмежень. 
Про це пише
Reuters.
Йдеться про такі гіганти, як ЄвроХім, Уралхім, УГМК, Лукойл і Євраз. Ці компанії пов'язані з відомими бізнесменами, включно з Романом Абрамовичем, Вагітом Алекперовим і Дмитром Мазепіним. У той час як самі мільярдери потрапили під санкції, їхні підприємства продовжують функціонувати, оскільки виробляють товари цивільного призначення, як-от добрива, що важливі для сільського господарства.
Одним із прикладів є завод імені Свердлова в Дзержинську, єдиний в Росії великий виробник октогену і гексогену, які використовуються для створення вибухівки. За даними Reuters, цей завод отримує азотну кислоту від компанії ЄвроХім. Обсяги хімікату, поставленого за останні два роки, могли б забезпечити виробництво гексогену для 500 тисяч артилерійських снарядів великого калібру.
При цьому представники ЄвроХіму заявляють, що їхні поставки не мають військового призначення, і підкреслюють, що компанія не є частиною військово-промислового комплексу.
Компанія Уралхім також постачає хімікати на завод імені Свердлова, а також на порохові підприємства в Тамбові, Казані та Пермі. Холдинг УГМК забезпечує заводи сульфатною кислотою, а Лукойл поставляє толуол, необхідний для виробництва тринітротолуолу (тротилу).
Євраз, у якому частка належить Роману Абрамовичу, забезпечує толуолом Бійський олеумний завод, що спеціалізується на виробництві вибухівки.
Reuters використовувало дані про залізничні перевезення за 2022-2024 роки, щоб відстежити поставки хімікатів. Інформацію було зібрано через сторонню організацію і перевірено на достовірність.
За даними агентства, у 2024 році Росія виробила близько 2,4 млн артилерійських снарядів та імпортувала ще 3 млн снарядів із Північної Кореї. Це підкреслює масштаби військового виробництва, підтримуваного поставками хімікатів.
Західні санкції щодо російських мільярдерів зазвичай обходять компанії, що випускають цивільну продукцію. Це дає змогу підприємствам продовжувати функціонувати, а хімікати, вироблені цими компаніями, знаходять застосування у військовому виробництві, що надає істотну підтримку російській армії у війні проти України.
Розкриття цих даних викликає питання про достатню жорсткість санкцій і про те, як міжнародне співтовариство може запобігти використанню цивільних виробництв у військових цілях.
