Російський ринок центрів обробки даних (ЦОД) стрімко зростає, особливо за рахунок державних замовлень. У 2024 році понад половину нових дата-центрів було побудовано для держпотреб. Влада використовує їх для створення «суверенного інтернету», контролю за онлайн-простором і зберігання даних користувачів. Однак, незважаючи на декларовану політику імпортозаміщення, ключові російські гравці у сфері серверних рішень залежать від зарубіжних комплектуючих, насамперед із Тайваню, Китаю і Південної Кореї. Обладнання постачають через фірми-одноденки, а кінцевими одержувачами стають найбільші компанії на ринку. 
Про це пише The Insider
Кому і навіщо потрібні сервери в Росії
Ринок ЦОД у Росії зріс з 35 млрд рублів у 2018 році до 90 млрд рублів у 2022 році. Одним із головних чинників стала вимога про локалізацію даних усередині країни. Дата-центри використовуються для реалізації «пакета Ярової», систем відеоспостереження, фільтрації та цензури інтернету. У перспективі держава має намір створити аналог китайського «великого файрвола» для повного контролю над мережею.
Найбільший оператор дата-центрів у країні - Ростелеком. Серед основних споживачів серверного обладнання - промислові підприємства, телеком-компанії, транспортний сектор і банки, такі як Сбербанк. Значна частка закупівель припадає на державні структури, включно з Роскомнаглядом. Приватні телеком-компанії також змушені закуповувати сервери для виконання вимог законодавства.
Імпортна залежність: звідки беруться комплектуючі
Незважаючи на заявлену політику імпортозаміщення, російська серверна індустрія практично повністю залежить від іноземних технологій. Виробництво власних процесорів і материнських плат залишається на зародковому рівні. Навіть сервери, формально зареєстровані як вітчизняні, збирають із західних і азіатських компонентів. У 2024 році в Росію було ввезено 35 тисяч серверів, більша частина яких надійшла з Китаю через словацьку компанію Telperien.
Процесори
Після введення санкцій Тайванська TSMC відмовилася випускати чіпи «Ельбрус» і «Байкал». У підсумку російські сервери продовжують працювати на процесорах Intel і AMD, експорт яких до Росії офіційно заборонено. Однак 2024 року на російський ринок надійшли чипи цих виробників на суму $13 млн. Ключовими постачальниками стали гонконгські компанії East Asia Electronics Trade Limited, QuantumFlow Limited і Nexus Cloud Service Limited.
Окрему увагу привертає сербська компанія Kominvex, яка поставляє в Росію флагманські серверні процесори Intel Xeon. Їхні характеристики унеможливлюють використання в побутових комп'ютерах, що вказує на поставки саме для дата-центрів.
Материнські плати
Спроби організувати в Росії виробництво материнських плат робили компанії «Ядро Фаб Дубна» і «Норсі-Транс», але їхні успіхи залишаються сумнівними. У реальності більша частина серверних материнських плат поставляється з Китаю і Тайваню.
У 2024 році в Росію ввезли плат на $21 млн. Лідерами серед виробників стали Micro-Star, Asustek і Giga-Byte, проте поставками займаються не вони, а офшорні посередники. Серед них - уже згадана Telperien, гонконгська Jin Tang Technology і зареєстрована на Британських Віргінських островах Alburton Enterprises.
Особливий інтерес викликають поставки серверних плат Supermicro, вироблених на Тайвані та ввезених у Росію китайською компанією Guangzhou Chiphome Information Technology для фірми ТОВ «Большие технологии».
Накопичувачі
Російських виробників серверних накопичувачів не існує. Основні постачальники у 2024 році - Samsung, Huawei, Kingston, Hitachi і Adata. Постачанням займаються офшорні фірми, такі як словацька Carovilli Trading, що потрапила під санкції США за обхід експортних обмежень.
Найбільшими імпортерами накопичувачів у Росії стали компанії з ліцензією ФСБ - «Форрат» і «Імкотрейд». При цьому значна частина накопичувачів Adata, ввезених до Росії у 2023-2024 роках, призначена саме для серверних систем.
Хто контролює ринок
Після 2014 року російський ІТ-ринок перейшов під контроль кількох великих гравців. Незалежні компанії пішли з ринку, а основними покупцями серверного обладнання стали державні структури та олігархи.
Один із найбільших інтеграторів - компанія OCS, що входить до Національної комп'ютерної корпорації. Її річний оборот перевищує 100 млрд рублів, а серед партнерів - InfoWatch Наталії Касперської, що працює з російськими силовиками. У жовтні 2024 року США ввели санкції проти OCS, звинувативши компанію в постачанні обладнання російським держструктурам.
Інший ключовий гравець - Yadro, пов'язаний зі структурами Алішера Усманова. Компанія займається виробництвом серверів для інтернет-цензури і встановленням систем для уповільнення YouTube і блокування VPN. Yadro продовжує використовувати процесори Intel, а в першій половині 2024 року імпортувала тайванські серверні компоненти на $14 млн.
Найбільші інтегратори працюють у зв'язці з державними замовниками й орієнтовані на виконання завдань із контролю за інтернет-простором. T1 Інтеграція будує ЦОД для оборонних підприємств, а Fplus (колишній «Марвел») постачає серверне обладнання і займається розробкою рішень на базі штучного інтелекту.
Закритий ринок і корупційні схеми
Російський ринок серверного обладнання став закритим і криміналізованим. Незалежні компанії витіснені, а поставки комплектуючих здійснюються через офшорні фірми-одноденки, зазначає видання.
Практично всі серверні компоненти проходять через кілька найбільших інтеграторів, таких як Yadro, OCS, T1 і Fplus. Саме вони розподіляють обладнання за державними замовленнями, забезпечуючи роботу дата-центрів, що відповідають за стеження, цензуру і фільтрацію інтернету.
В умовах санкцій російський ринок ЦОД залишається залежним від імпортних технологій, а його розвиток супроводжується корупцією і монополізацією. В обхід заборон триває постачання західних процесорів, тайванських материнських плат і китайських серверів, які потім видаються за «вітчизняні» рішення.
