Грецькі танкери і дубайські фірми допомагають нафті РФ обходити санкції

Росія успішно обходить введену країнами G7 стелю цін на нафту, що дало їй змогу заробити $53 млрд тільки за перші три квартали 2024 року. Покупцями нафти за цінами, вищими за встановлений ліміт, стають як компанії-прокладки з ОАЕ і Гонконгу, так і великі національні корпорації Індії, Китаю і Туреччини. При цьому російська нафта, незважаючи на заборону її морських поставок до Європи, продовжує потрапляти до європейських портів, а в її транспортуванні беруть участь грецькі танкери і компанії з Дубая.

Про це пише The Insider.

Від самого початку війни в Україні 2022 року країни ЄС, США, Велика Британія і Канада запровадили ембарго на купівлю російської нафти, що транспортується морем. Пізніше країни G7, ЄС і Австралія встановили цінову стелю в $60 за барель, забороняючи компаніям із цих країн брати участь у перевезенні та страхуванні, якщо ціна вища за ліміт. Однак Росія знайшла способи обходу цих обмежень, і понад 730 млн барелів нафти було продано за завищеною ціною. Середня вартість такої нафти склала $73 за барель, а додаткова виручка від різниці з пороговою ціною перевищила $9,5 млрд.

Танкерні перевезення відіграють ключову роль у цих схемах. Нафта завантажується в російських портах на Балтиці, після чого судна прямують у Середземне море. У портах Сицилії, Мальти та Трієста зафіксовано випадки зменшення осадки цих танкерів, що свідчить про розвантаження нафти. В окремих випадках перевантаження відбувається просто в морі, з судна на судно. Серед власників таких танкерів виокремлюються грецькі компанії TMS Tankers і Cardiff Marine, пов'язані з мільярдером Джорджем Економ і його сестрою Хрисулою Кандилідіс. Із 21 танкера, що ставав легшим у європейських водах після завантаження в Росії, 11 належать структурам сім'ї Економу.

Основними покупцями російської нафти за завищеними цінами стали фірми з ОАЕ, Гонконгу та Китаю. Лідирує дубайська Litasco Middle East DMCC (перейменована в LME Trading DMCC), яка раніше входила в структуру «Лукойлу». Друге місце посідає гонконгська Guron Trading Limited, яка потрапила під санкції 10 січня 2025 року. Серед великих імпортерів також значаться китайська Chinaoil (Hong Kong) Corporation, турецька Tupras та індійська Indian Oil Corporation. Багато з цих компаній формально не пов'язані з російським бізнесом, але працюють у тісній співпраці з найбільшими російськими нафтовими виробниками.

Крім легальних трейдерів, у схемі беруть участь маловідомі компанії-прокладки. Наприклад, Disentis Trading LLC FZ, зареєстрована в Дубаї, придбала понад 40 млн барелів російської нафти 2024 року, але інформації про її бенефіціарів немає. Ще одна дубайська компанія, Eterra Crude Oil Abroad Trading LLC, з оборотом 42 млн барелів, потрапила під санкції США на початку 2025 року. Аналогічна ситуація у Blackford Corporation Limited з Гонконгу, чиї власники приховані, і у Rubus FZE з ОАЕ, яка також залишається поза санкційними списками.

У Європі продовжують заперечувати участь у подібних схемах. Власник Aegean Shipping Management заявив, що їхнє судно Green Aura перевозило не російську, а казахстанську нафту, проте залишається незрозумілим, чому воно завантажилося на терміналі «РосНафтаБункер» і пізніше опинилося в Сицилії. Водночас латвійський підприємець Олексій Халявін, пов'язаний із подібними схемами, потрапив під західні санкції.