Російські регіони входять у новий рік із дедалі глибшим відчуттям безвиході, а фінансовий тягар швидко концентрується там, де ще нещодавно формувалася опора економіки. Сукупність санкцій, втрата зовнішніх ринків і погіршення світової кон’юнктури оголили структурну слабкість регіональних бюджетів, які більше не здатні витримувати навіть базові зобов’язання.
Найгірша ситуація складається у традиційно депресивних суб’єктах – калмикії, марій ел та псковській області. Їхня модель виживання десятиліттями будувалася на федеральних трансфертах, однак тепер ці потоки скорочуються, а доступ до кредитів стрімко звужується. Хронічна заборгованість, відсутність інтересу інвесторів і зниження субсидій формують передумови повноцінної бюджетної кризи без видимих шляхів виходу.
На цьому тлі проблеми промислових регіонів лише підсилюють загальну картину. Вугледобувні території, зокрема кемеровська область, цього року стануть одними з головних «мінусів» для бюджету рф. Падіння світових цін на вугілля, санкційний тиск й остаточна втрата європейського ринку призводять до прогнозованого скорочення валового регіонального продукту (ВРП) на 4,1% і дефіциту бюджету близько 44 млрд рублів. хакасія опинилася в подібній пастці: нерентабельні шахти поєднуються із залежністю від цін на кольорові метали й обмеженими можливостями гідроенергетики, де державна «русгідро» затиснута між тарифним регулюванням і лобізмом металургів.
Металургійні регіони також втрачають опору. В іркутській області падіння цін на алюміній і вугілля формує прогнозований дефіцит бюджету на рівні 40 млрд рублів, а затяжна криза на підприємствах «русалу» не залишає місцевій владі простору для оптимізму. У вологодській області ситуацію додатково загострює конфлікт між губернатором георгієм філімоновим і власником «сєвєрсталі» олексієм мордашовим – настільки, що економісти фактично відмовилися від оновлення прогнозів ВРП з 2024 року.
Окремим тиском на федеральний бюджет стають регіони зі «специфічними ризиками». астраханська область очікує падіння ВРП на 2,1% із перспективою збереження негативної динаміки до 2028 року через виснаження нафтогазових родовищ і брак ресурсів для запуску нових. курська та бєлгородська області, які раніше вигравали від прикордонної торгівлі з Україною, перетворилися на прифронтові території, повністю залежні від дотацій.
Загальна логіка для регіонів стає дедалі жорсткішою: розраховувати на центр більше не доводиться. Федеральний бюджет, обмежений у ресурсах, зосереджений на війні проти України. Внутрішній попит не зростає, грошей у населення й інвесторів не додається. Для російських регіонів це означає одне – виживання без підтримки і без перспектив.
