Китайські стратеги змінили підхід: замість прямої конфронтації вони прагнуть настільки глибоко інтегрувати свій виробничий сектор у найбільші економіки світу (ЄС, країни Перської затоки, Африку та Латинську Америку), щоб розрив зв'язків під тиском США став для цих країн економічно нестерпним. Пекін прискорює укладення 20 нових торговельних угод, деякі з яких готувалися роками.
Китайські чиновники відверто керуються принципом: «Не перебивай опонента, коли він робить помилку». Поки Трамп зосереджується на протекціонізмі та виходить із міжнародних об'єднань, Китай займає вільні ніші:
- недавня угода з Канадою щодо зниження мит на китайські електромобілі розглядається як перший крок до розмивання впливу США в межах угоди USMCA;
- Китай запроваджує нульові тарифи для 53 країн Африки;
- Пекін пропонує партнерам цифрову інфраструктуру та митні системи на базі ШІ, щоб зафіксувати свою технологічну перевагу та встановити нові світові стандарти.
Пекін активно працює над вступом до Транстихоокеанського партнерства (CPTPP) – пакту, який США колись створювали для стримування Китаю, але з якого вийшли за першого терміну Трампа. Успіх у цьому напрямку може повністю перекреслити десятиліття торговельної політики Вашингтона.
Китайські еліти погоджуються на болючі структурні зміни всередині країни, вважаючи їх прийнятною ціною за тривале домінування. Однак існують серйозні перешкоди:
- профіцит у $1,2 трлн, оскільки гігантський торговельний надлишок лякає партнерів, які бояться, що дешевий китайський імпорт знищить їхнє власне виробництво;
- світ вимагає від Китаю почати більше споживати самому, а не лише експортувати.
Зрештою, Китай розраховує, що Трамп піде за три роки, а збудована за цей час нова архітектура світової торгівлі залишиться, зробивши США економічно ізольованими у їхній боротьбі за стримування Пекіна.
