Атака США та Ізраїлю на Іран – це величезна авантюра Дональда Трампа, і поки незрозуміло, чим вона завершиться. 
Про це заявив британсько-іранський історик і політолог Алі Ансарі з університету Сент-Ендрюс (Шотландія), передає
The Times.
З огляду на те, що зараз ведуться розмови про повалення ісламського режиму, професор зауважує: «Багато припущень буде перевірено протягом наступних кількох тижнів, але багато залежатиме від того, як відреагує іранське населення – це ключове питання».
У виданні зазначають, що, попри важливість цього моменту, вогнева міць, яку США можуть присвятити цьому завданню, набагато менша, ніж та, що була використана для повалення іракського уряду Саддама Хусейна у 2003 році. Це ставить багато питань і визначатиме певні аспекти кампанії.
По-перше, Пентагон робить це тісно з Ізраїлем, чиї потужні військово-повітряні сили вже продемонстрували свою здатність взяти під контроль іранське небо під час 12-денної війни минулого червня.
Якщо партнери, які зараз атакують Іран, серйозно налаштовані повалити його духовне керівництво, їм доведеться врахувати, що це може бути довга війна. Навіщо іранським лідерам йти на подальші поступки, наприклад, у ядерних чи ракетних питаннях, якщо вони розуміють, що справжнім питанням зараз є виживання їхньої 47-річної диктатури.
The Times припускає, що ці погрози США про зміну режиму мають на меті залякати людей Хаменеї та змусити їх швидко капітулювати з ядерних та інших питань. В очевидній спробі відокремити долю тих, хто виступає проти режиму, від глухого кута переговорів з тим самим урядом, Трамп наказав іранській опозиції залишатися в укритті, поки тривають удари, та взяти під контроль іранський уряд, «коли ми закінчимо».
У США розуміють, що повідомлення про зміну режиму призведуть до максимальної ескалації Ірану, до межі його можливостей. Це може варіюватися від спроб закрити Ормузьку протоку, вузький пункт для значної частини світової торгівлі нафтою, до ракетних атак на Ізраїль чи інших союзників США та прямих дій проти американських інтересів у всьому регіоні.
Минулого тижня витоки інформації свідчили про те, що якщо бомбардування триватиме більше десяти днів, запаси певних ракет у США можуть почати вичерпуватися.
Протягом довгих років діяльності в Іраку та Афганістані США скоротили інвестиції в ракетні арсенали. Тепер, витративши значну їх кількість на підтримку України, бомбардування хуситів у Ємені та підтримку Ізраїлю в його попередніх битвах з Іраном, запаси певних критично важливих боєприпасів є незначними.
Під час атак Ірану на країни Перської затоки, Тегеран зможе використовувати сотні пускових установок ракет малої дальності, які не були ціллю Ізраїлю в червні минулого року. Це стривожить лідерів країн Перської затоки, водночас ще більше послабить здатність Пентагону захищати своїх союзників.
«Зараз я б не назвав ситуацію критичною», – каже аналітик відкритих джерел Джон Рідж, – «але подальші значні витрати обтяжать американську здатність витрачати ресурси на інші оперативні плани, такі як ті, що стосуються Індо-Тихоокеанського регіону, у зв’язку з непередбаченою ситуацією з Китаєм».
Стримування Ірану може наразити США на більші ризики далі, наприклад, якщо Китай діятиме проти Тайваню, а це створює занепокоєння в Пентагоні. Якщо іранцям «пощастить» і вони вразять ключові цілі в Ізраїлі чи деінде, це підвищить моральний дух прихильників режиму та надихне їх продовжувати війну.
Якщо Іран вирішить боротися до крайності, Трамп може зіткнутися з вибором, чи посилювати удари, можливо, атакуючи нафтові об’єкти, щоб завдати шкоди економіці. Люди Хаменеї сподіватимуться, що зі зростанням рівня болю іранці згуртуються під цим прапором – як вони певною мірою зробили це під час минулорічної війни з Ізраїлем.
У виданні припускають, що Пентагон стурбований безстроковою кампанією, може просто призвести до зміцнення тієї самої системи, яку президент Трамп хотів би зруйнувати.
