Колишній президент Болгарії Румен Радев, який 19 січня 2026 року достроково пішов у відставку, очолив політичну силу «Прогресивна Болгарія» і став ключовою фігурою на парламентських виборах, що відбулися 19 квітня. На тлі тривалої політичної кризи, яка за чотири роки призвела до восьми виборчих кампаній, Радев позиціонував себе як рятівник нації, здатний подолати хаос, однак його успіх з високою ймовірністю ознаменує розворот Болгарії в бік Москви, відхід від європейського курсу і початок відкритої конфронтації з Брюсселем.
Про це
заявили в Інституті Роберта Лансінга (RLI).
Радев, який має репутацію проросійського політика, під час свого президентства послідовно виступав проти проєвропейського уряду і неодноразово блокував військову допомогу Україні. На посаді прем'єр-міністра він може використовувати право вето як інструмент тиску для легітимізації російських інтересів всередині Європейського Союзу.
Існують серйозні побоювання, що під приводом економічної стабілізації він ініціює перегляд газових контрактів для відновлення прямих закупівель у Росії, тим самим зміцнюючи монополію «Газпрому» на болгарському ринку та намагаючись перетворити країну на міст для відновлення відносин між Заходом і Москвою.
На думку експертів, близькість Радева до російських інтересів зумовлена поєднанням енергетичної залежності, культурно-історичної спадщини та внутрішньополітичної стратегії. Він майстерно використовує антикорупційну риторику та популізм, залучаючи виборців, розчарованих політичною елітою та скептично налаштованих до вимог НАТО та ЄС. Експерти порівнюють його стиль із підходом Віктора Орбана, зазначаючи, що Радев прагне перебудовувати західні інститути зсередини, блокуючи консенсус щодо ключових питань безпеки та санкційної політики.
Поточна електоральна ситуація в Болгарії характеризується глибокою сегментацією суспільства. Підтримка Радева спирається на економічно вразливі групи, сільське населення та частину співробітників силових структур.
Хоча попередні дані прогнозували його коаліції близько 32 відсотків голосів і перше місце на виборах, цього недостатньо для формування самостійної більшості в роздробленому парламенті.
Болгарія, найімовірніше, зіткнеться з черговим періодом нестабільності та складними коаліційними переговорами, результат яких визначить стратегічний вектор країни на найближчі роки.
У Брюсселі побоюються, що політичний успіх Радева може призвести до «орбанізації» Болгарії, перетворюючи її на деструктивного члена спільноти, політика якого частіше збігатиметься з цілями Кремля, ніж зі стратегічним курсом євроатлантичного альянсу.
