Компанії з прикордонних регіонів рф почали активно перереєстровуватися та переносити свою діяльність «за річку» – до КНР. Головні причини – високий фіскальний тиск, дефіцит робочої сили та непередбачуваність внутрішньої й зовнішньої політики на росії.
На сьогодні на території КНР працюють понад 3800 організацій із російською участю та корінням. Це переважно імпортери, виробники електроніки, обладнання та споживчих товарів, а також представники легкої промисловості. У Китаї, на відміну від росії, ПДВ на більшість товарів і послуг становить 13% (22% на рф), а для малого бізнесу ставка може становити взагалі лише 3%. До цього слід додати вигідні китайські кредити під 3% річних та державні гранти на капітальні видатки.
Не витримав навантаження «рідною» країною навіть бізнес, який є складовою потужної російської пропагандистської машини. Йдеться про книгодрукування та поліграфію загалом.
Через санкційний тиск російським типографіям бракує фарб, лаків та специфічних компонентів, сучасного обладнання й запчастин. Водночас усе це вдосталь пропонує китайська сторона. Іншими словами, високотехнологічні замовлення на сучасну поліграфію переходять до КНР, тоді як росія продовжує власний шлях до перетворення на сировинний придаток.
За січень–липень 2026 року обсяг поліграфічної діяльності на росії становив лише 92,8% від рівня минулого року, виробництво паперу та паперових виробів теж скоротилося на 8%. Найбільший гравець на російському ринку видавництво «просвещение» вже зменшило цього року обсяг замовлень у вітчизняних друкарень на 25–30%. Як результат усіх цих процесів, цього року в поліграфічній галузі рф спостерігається скорочення штатної чисельності працівників приблизно на 30%.
Ці процеси свідчать про послаблення російської економіки та зниження її привабливості для власного бізнесу. Якщо така тенденція збережеться, дедалі більше російських компаній можуть шукати кращих умов за межами рф, що лише посилюватиме її економічну залежність від Китаю та сприятиме подальшій втраті власного виробничого потенціалу.