Минув місяць з лишком після історичної промови канцлера ФРН Олафа Шольца в Бундестазі, в якій він констатував «зміну часів» через війну росії проти України, а Німеччина знову потрапляє в пастку путіна.
Про це йдеться
у статті в німецькому виданні t-online.
«Путін не відступився. Він все ще вимагає того, що хотів забезпечити тиждень тому: Захід має підтримувати курс рубля, оплачуючи імпорт газу», - констатує автор.
Розмовами про платежі – чи то в рублях, чи то в євро - президент росії лише дав канцлеру Шольцу можливість зберегти обличчя, переконана автор Неле Беренс. Якщо Шольц прийме пропозицію путіна, нарешті стане зрозумілим: німецький канцлер дозволив себе шантажувати.
«Що ще гірше, він демонструє слабкість перед путіним Німеччини, до якої російський президент не має нічого, крім презирства», - йдеться у статті.
ЇЇ автор стверджує, що путін отримує саме те, що хоче, адже від самого початку його план полягав у тому, щоб німецькі імпортери зберігали євро в російському банку та обмінювали їх на рублі, щоб оплатити свої рахунки. Водночас росія отримує свіжу іноземну валюту, за яку вона може купувати такі товари, як мікрочіпи або зброю в третіх країнах, таких як Китай чи Індія. Тож якщо Шольц відповість на вимогу путіна – а зараз усе вказує саме на це, Німеччина допоможе росії пом’якшити наслідки західних санкцій.
«Це означає розрив із західними партнерами», - попереджає автор.
Насправді, припускає Беренс, справжня мета останньої газової угоди з рф полягає в тому, щоб відчути, наскільки єдиним є Захід – і наскільки великою є жертва, яку готова принести Німеччина.
Протягом тижнів, нагадує автор, західні партнери намагалися переконати уряд ФРН ввести жорсткіші санкції проти росії. Тепер Шольц має вирішити, яке місце займе Німеччина: чи є вона провідною силою в сильному ЄС чи є лише нешкідливим моралістом, який ухиляється від неприємних наслідків?
Одне можна сказати напевно: якщо Німеччина дозволить диктувати своїй політиці страху, путін використовуватиме цю карту як важіль не востаннє. Ймовірно, таким чином він спробує зламати й подальші санкції.
З іншого боку, якщо Німеччина не адаптує своїх платежів до російських ідей, канцлер ризикує процвітанням цілих поколінь у Німеччині. Страх видається виправданим. І все ж це не повинно засліпити німців, йдеться у статті. Наразі у путіна мало інших джерел доходу, ніж експорт енергії, а його найважливішим партнером поки що є Захід.
Зараз Німеччина має обирати між двома поганими варіантами: короткостроковим ризиком величезної економічної кризи, якщо росія фактично припинить поставки газу, або довгостроковим ризиком стати заручником безжального автократа і тим самим послабити власних партнерів, резюмує автор.
