Невдачі Росії на фронті та нездатність підпорядкувати сусідню країну знижують вплив російського диктатора Володимира Путіна на регіональних союзників. Зокрема на країни Центральної Азії, які Москва розглядає як сферу своїх інтересів.
Про це йдеться у статті видання
The Washington Post.
Як зазначає видання, найбільш помітними є зміни в Казахстані, який зміцнив зв'язки з Китаєм, Туреччиною та Європою і залучив сотні західних компаній. Ця країна також послужила перевалочним пунктом для росіян, які переховуються від мобілізації.
Напередодні президент Касим-Жомарт Токаєв зустрівся з президентом Франції Еммануелем Макроном. Його візит до Парижу послідував за поїздкою президента Узбекистану Шавката Мірзієєва минулого тижня, а також за самітом Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ), що завершився звинуваченнями прем'єр-міністра Вірменії Нікола Пашиняна у відсутності підтримки в конфлікті з Азербайджаном. Схоже, він також вирішив дистанціюватися від Путіна під час групового фото.
Видання зазначає, що одного разу самовдоволений Володимир Путін змусив британську королеву Єлизавету II чекати на зустріч 14 хвилин. Але на вересневому саміті Шанхайської організації співробітництва (ШОС) сталося немислиме – вже російський президент кілька хвилин провів в очікуванні лідерів Індії, Туреччини, Азербайджану та Киргизстану.
Ймовірно, Путін підірвав довіру невиправданим вторгненням в Україну, оголивши уявлення про Росію як світову державу, яка прагне домінувати над сусідами. Але військові провали також оголили спустошеність його армії.
Казахстанський президент заявив про підтримку територіальної цілісності України. Росія у відповідь спробувала відважити Токаєву ляпас, тимчасово призупинивши роботу каспійського нафтопроводу. Крім того, російські націоналісти погрожували, що Казахстан стане наступною країною для військового вторгнення. А Путін навмисно перекручував ім'я Токаєва та уникав зустрічі на саміті в Узбекистані.
«Неправильна вимова Путіним не була сприйнята, ніби старий просто забуває імена. Це було сприйнято як навмисна дія Путіна», - зазначив аналітик Центральної Азії з Фонду Карнегі за міжнародний мир Темур Умаров.
Токаєв – не єдиний регіональний лідер, який кинув виклик Путіну. Минулого тижня прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян звинуватив ОДКБ у тому, що вона підвела його країну, і відмовився підписати декларацію саміту, а російський президент обурено кинув ручку на стіл.
У жовтні президент Киргизстану Садир Жапаров зневажливо відгукнувся про 70-річчя Путіна, а також саміт СНД у Санкт-Петербурзі. Розлючений вересневими сутичками з таджицькою армією він навіть скасував військові навчання в рамках ОДКБ.
Але найнесподіванішим став закид від президента Таджикистану Емомалі Рахмона. На жовтневому саміті в Астані він застеріг Путіна від ігнорування малих країн.
«Ми хочемо, щоб нас поважали у відповідь. Я прошу вас не проводити політику щодо країн Центральної Азії, ніби вони були колишнім Радянським Союзом», – підкреслив він.
Як зазнає видання, сусіди Росії мають власні інтереси, але війна в Україні виявила очевидні ризики лідерства Москви в питаннях колективної безпеки. На думку Темура Умарова, у довгостроковій перспективі російські позиції у Центральній Азії неминуче погіршаться на тлі зростання впливу Китаю.
«Росія потребує Центральної Азії набагато більше, ніж будь-коли раніше, тому що вона ізольована, і кожна країна, яка продовжує підтримувати союзницькі відносини з Росією, стала набагато ціннішою», – додав він.
