Спроби Путіна домовитися про збільшення постачання газу до Китаю зайшли в глухий кут.
Замість проекту "Сила Сибіру - 2" потужністю 50 млрд кубометрів, який Кремль просуває понад 7 років, Пекін вирішив віддати пріоритет новому газопроводу з Туркменії, повідомляє Reuters з посиланням на джерела з-поміж високопоставлених китайських чиновників і представників нафтогазової галузі країни.
Хоча туркменський газ коштує Китаю на 30% дорожче за російський, а переговори про знижку з Ашхабадом не принесли результату, Пекін дав «зелене світло» проекту Лінія D, за яким із Туркменістану імпортуватиметься 30 млрд кубометрів щорічно.
За словами високопоставленого джерела Reuters, державна нафтогазова корпорація CNPC минулого тижня розпочала розробку техніко-економічного обґрунтування 200-кілометрового інтерконектора від кордону провінції Сіньцзян з Киргизією до китайського міста Уцзя як перший пункт прийому.
"Це означає, що йде підготовка лінії D", - сказало джерело, додавши, що будівництво внутрішньої магістралі на території КНР може розпочатися вже наступного року.
У 2022 році трьома діючими трубопроводами Китай імпортував з Туркменії 35 млрд кубометрів газу, заплативши за нього $10,3 млрд. Російські поставки по запущеному в 2019 році «Силі Сибіру» склали 16 млрд кубів, а їх вартість виявилася в 2,5 рази нижчою - Близько $4 млрд.
На зустрічі з головою КНР Сі Цзіньпіном у Кремлі у березні президент РФ Володимир Путін запропонував збільшити потоки газу у 6 разів — до 98 млрд кубометрів на рік. І хоча Путін називав Сі «дорогим другом» і заговорив китайською, піднімаючи тост за його здоров'я, довгоочікуваного газового контракту так і не було.
Незважаючи на всі реверанси Росії та заяви про непорушне «стратегічне парнтерство», Китай робить ставку саме на Туркменію. «Центральноазіатські трубопроводи вважаються ключовою інвестицією в енергетичний та геополітичний простір Китаю. Це канал постачання зі стратегічною цінністю, яка перевершує комерційні аспекти», — сказав Reuters китайський чиновник, знайомий із глобальною стратегією CNPC.
Щодо російської пропозиції, то її Китай може використати для своєї вигоди — щоб «виторгувати найкращу ціну для Лінії D», каже інше джерело Reuters. За його словами, не виключено, що, зрештою, Пекін може укласти обидві угоди — і з Москвою, і з Ашхабадом, але поспішати з російським контрактом, швидше за все, не буде.
Візит до Китаю прем'єр-міністра Росії Михайла Мішустіна, якому було доручено домогтися розширення економічних зв'язків, виявився безсилим змінити ситуацію. Численна делегація російських чиновників, включаючи чотирьох віце-прем'єрів та двох міністрів, повернулася із Шанхаю з порожніми руками: твердої згоди Китаю на «Силу Сибіру-2» отримати не вдалося. Сі Цзіньпін у публічних заявах після переговорів не сказав про проект жодного слова.
Новий газовий контракт із Китаєм відчайдушно потрібен «Газпрому», який втратив європейський ринок і втратив більше половини експорту минулого року. Прокачування газу до Європи впало до мінімуму з останніх років СРСР, а цього року, найімовірніше, опуститься до рівнів 1970-х років.
«У Газпрому катастрофічна ситуація з експортом», — говорило в березні джерело Reuters, близьке до компанії. Цього року Китай придбає 22 млрд кубометрів газу — у 7 разів менше, ніж до війни споживав Євросоюз. Причому вартість цих поставок — $290 за тисячу кубометрів, тоді як контрактні ціни для Європи сягали $1000 у грудні, оцінює аналітик БКР Рональд Сміт.
Проблема в тому, що "додатковий газ (Китаю) просто не потрібен", говорить Батт Одгерел, старший аналітик Energy Policy Research Foundation.
Китай не хоче повторювати помилку Європи і має намір диверсифікувати постачальників, тим більше, що проблем із цим немає: США, Катар, Австралія та Туркменія хочуть продавати газ, зазначає він: «Це ринок покупця. І якщо тільки Росія не виступить із надзвичайно привабливою пропозицією, Китай може чекати стільки, скільки хоче».
