Російська система геопозиціонування ГЛОНАСС, яку розвивали з початку 2000-х, обіцяючи створити якісну та дешеву альтернативу американській GPS, опинилася на межі технологічного колапсу.
Супутники, які розміщені на орбіті, доживають свої останні роки, а запускати нові заважають санкції, введені проти російської космічної галузі. Зараз більше половини супутників угруповання вже застаріли, в інших близький до закінчення термін придатності, сказав
Bloomberg військовий експерт Павло Лузін, старший науковий співробітник Jamestown Foundation.
Щоб підтримувати угруповання життєздатним, до кінця десятиліття потрібно вивести на орбіту 20 нових супутників. Але через брак потрібної електроніки Росія здатна виробляти та відправляти в космос лише 1-2 супутники на рік, каже Лузін: «Головна проблема (зараз) — як у принципі зберегти цю систему».
На початку 2023 р. у системі ГЛОНАСС було 25 супутників, з них лише чотири — новіші апарати «Глонасс-К»; ще в листопаді 2022 р. відповідальний за розвиток системи «Роскосмос» запускав апарат попередньої серії «Глонасс-М».
У серпні цього року Росія вивела на орбіту апарат нового покоління «Глонасс-К2», який, за словами глави «Роскосмосу» Юрія Борисова, «матиме більш тривалі терміни активного існування та кращі технічні, точнісні характеристики». Про плани запустити його було оголошено ще 2018 р. Програму заміни супутників апаратами нового покоління розраховано на 2021–2030 роки.
Проте питанням залишається її фінансування. Витрати федерального бюджету на держпрограму «Космічна діяльність Росії» в 2023 році скоротили на 7 млрд руб., До 257,5 млрд. Окремі статті при цьому були «порізані» набагато сильніше. Так, фінансування «виробничо-технічної діяльності» у космічній галузі становило всього 2,6 млрд руб. проти 22,7 млрд руб. роком раніше. А програма розвитку космодромів скоротилася на чверть - з 65,7 до 50 млрд руб., Витрати на «комплекси процесних заходів» - вдвічі, до 23,7 млрд руб.
Сам "Роскосмос" заробити не може. До війни іноземні клієнти забезпечували 10-20% бюджету космічної програми. Але тепер цих грошей немає, зазначає Флоріан Відаль із Арктичного університету Норвегії. Але з огляду на важливість ГЛОНАСС для військових цілей «систему якось підтримуватимуть», вважає він.
Військове застосування ГЛОНАСС, проте, також супроводжується проблемами. Через недоліки системи навіть сучасні види озброєнь не можуть забезпечити високу точність влучення, каже Брюс Макклінток, старший дослідник RAND Corporation. Свідченням цього є нова російська 1,5-тонна бомба, розмір якої покликаний компенсувати неефективність технологій, вказує експерт: «Одна з причин, яка змушує росіян створювати бомбу такого розміру, — їхня нездатність отримати високоточні боєприпаси».
Крейг Робертс зі Школи цивільного та екологічного машинобудування при австралійському Університеті Нового Південного Уельсу проводив дослідження якості чотирьох систем — GPS, ГЛОНАСС, китайської BeiDou та європейської Galileo. Російська розробка зайняла в нього останнє місце: у неї гірша якість наземних станцій і космічних атомних годинників, тому вона дає менш точні результати.
При цьому Збройні сили України користуються американськими кодами, які дають доступ до найточніших «військових» сигналів GPS, додає Робертс. З їх допомогою ЗСУ направляють ракети HIMARS виробництва Lockheed Martin та керовані бомби виробництва Boeing.
Російські війська поступаються супротивникові в точності на полі бою. Але «для ударів по великих нерухомих цілях, таких як багатоквартирні будинки, лікарні, електростанції, торгові центри та порти», поєднання чіпів GPS для комерційної/споживчої апаратури та сигналів ГЛОНАСС достатньо, каже Лузін.
