Російська агресія проти України, а зокрема нещодавнє перекриття Азовського моря для українських кораблів, атака і захоплення українських військових суден – це хороше нагадування про те, що єдиний спосіб нормалізувати відносини з Росією – це стримувати її.Росія буде продовжувати свою хижацьку поведінку будь-коли і в будь-якому місці, де вона тільки побачить лазівку, уразливості, які можна використати для просування свого імперіалістичного проекту, пише
The American Interest.
Обіцянка про можливу побудову гармонійних відносин між Заходом і Росією, на яку так сподівалися у США і Європі на початку 90-х років, так і лишилася лише обіцянкою. Найбільш наївні чи зацікавлені кола досі сподіваються укласти якусь короткострокову угоду з режимом Володимира Путіна.
«Росія не стане мирною європейською країною за власним бажанням. Її потрібно змусити відмовитися від агресивної поведінки. Її жагу, скеровану у західному напрямку: від війни проти України до дезінформації і далекосяжні підривні дії, - потрібно приборкати і стримати. І успішне стримування Росії принесе вигоду всім за межами європейського театру. Насправді, лише рішуче стримавши Росію США зможуть змагатися з Китаєм більш ефективно у довгостроковій перспективі», - йдеться в статті.
Простіше кажучи, «нормалізувати» відносини з імперіалістичною Росією означає стримувати її шляхом одностайної демонстрації збереження нинішнього геополітичного порядку. Тому, на думку видання, потрібно створити постійні американські військові бази в Центральній Європі.
Щоб зрозуміти російську поведінку і почати шлях до «нормалізації» відносин, потрібно подивитися в першу чергу на саму Росію, а не на США, НАТО, Євросоюз чи навіть Україну. Поведінка Москви – це не реакція на якусь агресію чи образу. Вона не має нічого спільного з розширенням НАТО чи нібито «провокацією» України в Керченській протоці, про які говорить російська пропаганда і МЗС. Москва поводиться таким чином через внутрішні причини для режиму Путіна, а також через певні російські інтереси й ідентичність. Нинішня Росія працює над імперіалістичним проектом, націленим, по-перше, на ослаблення нинішнього порядку на західних фронтах, а по-друге, на відбудову російського впливу на велику частину Європу.
З цієї точки зору варто пригадати три речі. По-перше, режим Путіна ніколи не відкидав радянське минуле, навпаки, він прославляє певні його аспекти, а зокрема імперіалістичну владу над нині незалежними країнами в Європі і Центральній Азії. По-друге, Росія ніколи не приймала результати Холодної війни. А з приходом до влади Путіна вона поступово порушувала всі угоди, які гарантували стабільні відносини із Заходом (наприклад, Будапештський меморандум від 1994 року, який гарантував Україні непорушність суверенітету». По-третє, Росія не хоче бути політично азіатською країною, зосередженою на Кавказі і Азії. Адже в цьому напрямку вона приречена на другорядну роль через зростання гегемонії Китаю. Москва не може змагатися з Пекіном. Але будучи європейською силою, вона, однак, може грати певну вирішальну роль у політичному житті континенту, особливо якщо США відступлять.
На азійському просторі Росія – просто слабка держава. В Європі ж вона потенційно велика сила. Тому не дивно, що вона веде наступ і продовжить це робити усіма доступними можливостями: диверсіями, корупцією, кібератаками, газовим шантажем і старомодною військовою грубою сило. Вся ця сила направлена проти Заходу. І так було впродовж всієї історії. Росія використовує і поглиблює розколи в європейських країнах і між ними. Дезінформація і щедрі вливання готівки розпалюють політичну нестабільність і ослаблюють політичну волю протистояти російським інтересам. Газова політика, приміром побудова ГТС «Північний потік-2», націлена на ізоляцію Центральної і Східної Європи заради підвищення уразливості регіону до російського тиску. При цьому Росія влаштовує масштабні військові навчання, щоб регулярно подавати сигнали про її можливості піти в грубу атаку, і в цей же час вона щоденно проливає кров в Україні, підтримуючи війну посеред Європи.
Колись давно французький політик Алексіс де Токвіль влучно вказав на різницю між США і Росією. У своїй праці «Демократія в Америці» він вказав, що «американські завоювання досягаються плугом, а російські – мечем». Закономірність у експансії визначає закономірність поведінки в цілому. Росія продовжує гострити свій меч. І немає причин думати, що Росія під керівництвом Путіна чи його наступника раптом перетвориться на мирну силу, яка дбає про стабільність навколо себе. Росії потрібні васали, а не партнери і союзники.
Будь-які спроби нормалізувати відносини з Росією повинні початися з визнання того, що інтереси Росії і США, а також їхніх союзників, перебувають в довгостроковому конфлікті, а не в гармонії. І жодна західна поступка московським імперським прагненням не призведе до виникнення російського зацікавлення у мирному партнерстві. Тому для «нормалізації» відносин з Росією США і західним державам потрібно стримувати Москву. Це означає підвищити поточну і майбутню ціну для російської агресивної поведінки.
Щоб стримати Росію в довгостроковій перспективі, потрібно показати Москві, що нинішній геополітичний порядок на її західних кордонах буде постійним. А ніщо не підтвердить цю постійність краще, ніж розміщення військових баз США і їхніх союзників на європейській передовій. Після Холодної війни НАТО прийняв нових членів. Але він нічого не зробив для того, щоб підготувати армії нових союзників до протистояння російській загрозі. Але тепер Росія точно загроза. Вона стала рушійною силою великої нестабільності в Європі і на Близькому Сході. Заходу пора діяти відповідно.
