Газопровід «Північний потік-2» є елементом гри у руках Путіна, яким він буде продовжувати маніпулювати, навіть, якщо «Газпром» заморозить проєкт. Про це зазначив
в інтерв’ю «Главкому» Михайло Гончар, експерт з питань енергетики, президент Центру глобалістики «Стратегія XXI».
«Показово, що «Газпром» готовий цей проєкт закрити, як свідчить його проспект євробондів. Але ж генеральний менеджер цієї компанії сидить не на Намьоткіна (вул. Намьоткіна, 16 – хмарочос штаб-квартири «Газпрома» у Москві), а у Кремлі. Путін максимально тягнутиме, імітуватиме, що щось робиться навіть тоді, коли проєкт буде заморожений. Ну а Олексій Міллер (голова правління ВАТ «Газпром») йому у цьому підігруватиме», – зауважив Гончар.
Михайло Гончар також застерігає, що Росія може просто водити за носа Європу. «Думаю, ідея про якийсь механізм стримування Росії закинута самими росіянами для німців, можливо, паралельно і для американців. Але питання в тім, що в такий спосіб створюється не запобіжник, а механізм обману, який Росія дуже легко застосує у випадку добудови, сертифікації та запуску «Північного потоку – 2» в експлуатацію. До речі, подібний механізм уже двічі задіювали в Росії – є досвід. Перший раз це було у 2006 році у царині транспортування нафти, коли уряд Литви продав державний пакет акцій потужного нафтопереробного заводу Mažeikių nafta польскій компанії Koncern Naftowy Orlen. Це розізлило росіян, бо результати приватизації не збіглися з їх інтересами. Росія проштовхувала «Лукойл». Помста була швидкою. Постачання нафти та нафтовий транзит йшов у Литву через нафтопровід «Дружба-1». «Раптом» на ділянці нафтопроводу поблизу білоруського кордону сталася аварія з вибухом. Транспортування нафти було негайно припинено. Подальше «розслідування» та «технічна експертиза» зробили висновок, що нафтопровід надто зношений і ремонту не підлягає, постачання нафти в напрямку Литви неможливе. Інша справа, що потім трубопровід відкрили, але нафта відтоді доходить лише до білоруського НПЗ в Полоцьку, а далі – ні», – нагадав експерт .
Слід бути пильною і Україні, наголошує Гончар. «Ідея, яка пов’язана зі створенням якогось механізму, який гарантуватиме збереження транзиту через Україну – небезпечна. Питання полягає в тому, хто і як визначатиме, коли треба зупинити «Північний потік – 2», а коли – ні? Який юридичний, договірний механізм може бути, між ким і ким? Росія завжди скаже, що вона нічого не перекривала Україні. Тим більше досвід співпраці з РФ якраз вказує на те, що вони саме так вчинять. Росія до цього часу стверджує, що у 2009 році газову кризу спричинила Україна, яка перекрила транзит її блакитного палива до Європи. І багато хто в Європі з цим погоджується до цих пір, хоча ми знаємо, як було насправді», – застеріг фахівець.
